Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/694

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Шевч. Тобі рукавички хто сплете. Г. Барв. 174. Сплести панчішку. Сплести вінок. 2) Выдумать, сочинить. Дивись, ні за се, ні за те й сплетуть не знать що. О. 1862. VI. 87.

Спліта́тися, та́юся, єшся, сов. в. сплести́ся, ту́ся, те́шся, гл. Сплетаться, сплестись, переплетаться, переплестись.

Спліта́чка, ки, ж. Раст. Cuscuta epilinum. Вх. Лем. 469.

Спліши́ти, шу́, ши́ш, гл. Уничтожить. Були вівці, усі геть сплішив. Кременч. у.

Сплоди́ти, джу́, диш, гл. Произвести на свѣтъ, родить. Та бодай тая річка риби не сплодила. Чуб. V. 331. Не той тато, що сплодив, а той, що вигодував, що до розуму довів. Ном. № 7237.

Сплоди́тися, джу́ся, дишся, гл. Истощиться и перестать приносить плоды. А знаєш.... чого в тебе земля не родить? Не того, що сплодилася, ні! Мир. ХРВ. 399.

Спло́ха, нар. 1) Слабо, вяло. 2) Не спло́ха. Не скоро. Сонце не сплоха зійде — казав дід Панас. Левиц. I. 121.

Спльо́вувати, вую, єш, сов. в. сплю́нути, ну, неш, гл. Сплевывать, сплюнуть. Тричи треба сі слова проказати, за кожним разом по тричи спльовувати. Грин. II. 40. Ой хоч поцілує, дак додолу сплюне. Чуб. V. 842.

Сплюндрува́ти, ру́ю, єш, гл. Разграбить, разорить.

Сплю́нути. См. Спльовувати.

Сплюх, ха, м. Названіе зайца. Вх. Пч. II. 6.

Сплю́ха, хи, ж. Пт. Козодой. Зміев. у., Ананьевск. у. Левч. 58.

Сплю́ща, щі, ж. Ливень, проливной дождь. Вх. Зн. 65.

Сплюща́ти, ща́ю, єш и сплю́щувати, щую, єш, сов. в. сплю́щити, щу, щиш, гл. Закрывать, закрыть, сомкнуть (глаза). Ручки зложу, очки сплющу та ще слово скажу: через тебе, моя мила, в чорний гріб заляжу. Чуб. V. 232.

Сплюща́тися, ща́юся, єшся и сплю́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. сплю́щитися, щуся, щишся, гл. Закрываться, закрыться, сомкнуться (о глазахъ).

Сплю́щий, а, е. Сонливый. Сплющий пес не угонить зайця. Ном. № 7205.

Сплю́щити, ся. См. Сплющувати, ся.

Сплямува́ти, му́ю, єш, гл. Запятнать. Колій і Палій у дорогих, сплямованих кров'ю жупанах. К. ЦН. 278. Также переносно: запятнать. Г. Барв. 289. Оце ж її збезчещено, сплямовано. К. Бай. 114.

Сплямува́тися, му́юся, єшся, гл. Запятнать себя (въ прямомъ и переносномъ значеніи). Дивлюсь, дивуючись, на кров з грязею, що ви обидва нею сплямувались. К. ЦН. 190.

Сплянтува́ти, ту́ю, єш, гл. — ліс. Разчистить. Сплянтували ліс, плянту зробили, що й корня не видко. Чуб. II. 183.

Спля́чий, спля́щий, а, е. Сонный, спящій. Добре, що не спав, а як би на сплячого напали вовки, то б були розірвали. Камен. у.

Спобіга́ти, га́ю, єш, сов. в. спобі́гти, жу́, жи́ш, гл. Настигать, настичь. Лисиця де спобігла курку, то її. Канев. у. Несподіване лихо спобігло. МВ. I. 38.

Споважа́ти, жа́ю, єш, гл. Уважать. Дай мені, Боже, сей поход сходити, знав би я, як свою матір у домі споважати. Мет. 418.

Сповени́ти, ню́, ниш, гл. Наполнить, напитать (жидкостью). Ти своєв сиров кров'єв землю сповенила. Гол. III. 34.

Сповени́тися, ню́ся, гися, гл. Разлиться (о рѣкѣ). Там ся річка сповенила, туди не перейдеш. Гол. II. 433.

Сповива́льниця, ці, ж. Такъ, — преимущ. въ въ формѣ ум.: сповива́льничка. — наз. въ свадебныхъ пѣсняхъ новобрачная во время завязыванія ея головы въ женскій уборъ (намі́тку). Сповивальничка плаче, сповиватися хоче у тканки в коханки, в тонкії серпанки. Грин. III. 548.

Сповива́ти, ваю, єш, сов. в. спови́ти, в'ю, єш, гл. 1) Завязывать, завязать, обвивать, обвить (тканью). 2) Пеленать, спеленать. Там Пречиста свого сина купала, а скупавши, в шовкове сповила. Чуб. III. 323.

Спови́вач, ча, м. Свивальникъ. О. 1861. II. 7. Ум. Спови́вачик.

Спови́ти. См. Сповивати.

Сповито́к, тку́, м. Пеленки. Дитина в сповитку. Левиц. I. 109. Ум. Сповито́чок. Я ще в сповиточку зосталася сиротою. МВ. II. 75.

Сповиття́, тя, с. Пеленаніе, пеленки. Ой спи, дитя, без сповиття! Маск.

Сповиту́ха, хи, ж. Повивальная бабка. А бабі сповитусі кладуть у домовину палицю. ЗОЮР. II. 44.

Сповіда́ння, ня, с. Исповѣдываніе, исповѣдь.

Сповіда́ти, да́ю, єш, гл. Исповѣдывать: