Спітка́ння, ня, с. Встрѣча. Левиц. I. 284.
Спітка́ти, ся. См. II. Спотикати, ся.
Спіткну́тися. См. I. Спотикатися.
Спітніти, ні́ю, єш, гл. 1) Вспотѣть, покрыться потомъ. Як укрився кожухом на лежанці, то так спітнів. 2) Запотѣть. Накрили борщ тарілкою, а вона й спітніла. Новомоск. у.
Спітня́віти, вію, єш, гл. = Спітніти. Гал.
Спіх, ху, м. Поспѣшность, скорость, спѣхъ, проворство. За дівкою було дуже багато снопів (нажатих), а св. Петро й каже: Господи милостивий, де цій дівці пара, шо вона має спіх такий? Грин. II. 145. У роботі багато сміху, — то мало спіху. Павлогр. у. Знай виводить та виводить, а спіху нема. Кв. Ум. Спішо́к. Ном. № 10274.
Спі́швити, влю, виш, гл. Окончить пі́шву. Канев. у.
Спіши́ти, шу́, ши́ш, гл. Спѣшить. Хто спішить, людей смішить. Ном. № 5581.
Спіши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Торопиться. Іде до неї, не спішиться. МВ. II. 170.
Спішни́й, а, е. Торопливый, спѣшный. Робота спішна, як кажуть, людей смішить.
Спі́шно, нар. Поспѣшно, скоро, спѣшно. Сіли козаки і поїхали спішно. К. ЧР. 327. Дарма, що сліпий на одно око, а спішно робе чоботи. Волч. у.
Спішо́к, шка́, м. Ум. отъ спіх.
Сплав, ву, м. 1) Проливной дождь. Іде він, аж люнув страшенний сплав, ріка ніби море шуміє. Федьк. I. 91. 2) Плотъ изъ сплавного лѣса. Камен. у. Черк. у. Черемошом пливуть сплави в далеку чужину. Млак. 91. 3) Родъ женской болѣзни. ЕЗ. V. 64. См. Сплавня.
Спла́вати, ваю, єш, гл. Исплавать. Я ввесь Дунай ісплавав, да такого не видав. Чуб. V. 922.
Сплава́чка, ки, ж. Сплавленіе, перевезеніе по водѣ сплавомъ. Шух. I. 181.
Сплавля́ння, ня, с. Перевозка водою, сплавомъ.
Сплавля́ти, ля́ю, єш, гл. Сплавлять, сгонять внизъ по теченію.
Спла́вний, а, е. Судоходный, сплавный.
Спла́вник, ка, м. Плотовщикъ.
Сплавня́, ні́, ж. 1) — бі́ла. Бѣли. 2) — черво́на. а) Кровотеченіе при родахъ. НВолын. у. б) Менструація. Новомоск. у.
Сплавови́й, а́, е́. О женщинѣ: больная сплавом. Іду шукати сплавової жінки. ЕЗ. V. 64.
Спла́кати, чу, чеш, гл. 1) Заплакать. Сплакав над ними (прощаючись), поблагословив їх. Гн. I. 145. Вона стала, сплакала, та й дома ся зостала. Гол. I. 216. 2) Выплакать. Сплакала очі темної ночі, що світонька не бачу. Чуб. V. 184.
Сплакну́ти, кну́, не́ш, гл. Всплакнуть.
Спла́скати, щу, щеш, гл. Соткать? Ворона напряде, сорока насмиче, а горобчик, жвавий хлопчик, полотенце сплаще. Чуб. V. 1144.
Спла́чувати, чую, єш, сов. в. сплати́ти, чу́, тиш, гл. Выплачивать, выплатить. Грин. I. 293. Давайте мені всю худобу, а я за ваші частини буду вам сплачувати. Зміев. у.
Сплеска́ти, каю, єш, гл. Сплющить.
Сплесну́ти, сну́, не́ш, гл. Всплеснуть. ЗОЮР. II. 10. Оглянулась назад себе, в долоні сплеснула. Нп.
Сплести́, ся. См. Сплітати, ся.
Спле́читися, чуся, чишся, гл. О лошади: вывихнуть плечо. А тутечки, мені на лихо, сплечився мій кінь. Стор. II. 11.
Сплива́ти, ва́ю, єш, сов. в. спливти́ и сплисти́, ву́, ве́ш, гл. 1) Сплывать, сплыть, уплывать по водѣ внизъ. Третій раз ступив — вода пойняла, вода пойняла й шапочка сплила. Грин. III. 279. Як мій вік молодий сплив! Г. Барв. 114. 2) Всплывать, всплыть. 3) Покрываться, покрыться (жидкостью). 4) Сплисти́ з ро́зуму. Сойти съ ума. Вх. Зн. 65. 5) Спливти́ на ду́мку = Спа́сти на ду́мку. Спливе їй на думку та проклята ніч. Мир. ХРВ. 231. Пухова постіль крівцею спливає. Чуб. V. 621.
Спли́гувати, гую, єш, сов. в. сплигну́ти, гну́, не́ш, гл. Спрыгивать, спрыгнуть, вспрыгивать, вспрыгнуть. Сплигнула так мов цвіркун або блоха. Котл. Ен. VI. 21.
Спли́нути, ну, не́ш, гл. = Спливти. Ой втонула дівчинонька, втонула, іно хусточка китаєва наверх сплинула. Чуб. V. 368.
Сплисти́. См. Спливати.
Спліндрува́ти, ру́ю, єш, гл. = Сплюндрувати.
Спліта́ти, та́ю, єш, сов. в. сплести́, ту́, те́ш, гл. 1) Сплетать, сплесть, связывать, связать, свивать, свить. Дивується собі і дума: який би ретязь ще сплести?
