Словарь української мови (1924)/спотикатися

by Борис Грінченко

◀ спотикати

Словарь української мови Борис Грінченко С спотикатися

спотикач ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Спотика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. спіткну́тися, ну́ся, нешся, гл. Спотыкаться, споткнуться. А на третім чистім полі кінь ся спотикає. Чуб. V. 137. На паличку спіткнулася, на злуктечко впала. Мет. 14.

II. Спотика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. спітка́тися, ка́юся, єшся, гл. Встрѣчаться, встрѣтиться. Думав, доля зострінеться, — спіткалося горе. Шевч.