Словарь української мови (1924)/спотикати

by Борис Грінченко

◀ спотикайло

Словарь української мови Борис Грінченко С спотикати

спотикатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Спотика́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Спотыкаться. Свої білі ніжки на сире коріння, на біле каміння спотикає. КС. 1882. XII. 500. Іде козак, коня веде, а кінь йому спотикає. Чуб. V. 43.

II. Спотика́ти, ка́ю, єш, сов. в. спітка́ти, ка́ю, єш, гл. Встрѣчать, встрѣтить. Котл. Ен. I. 26. Пила та гуляла, поки лихо не спіткало. Шевч.