Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/74

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

бел. у. В оселі гріх світити, бо чорт прибіжить. Васил. у.

Осе́ляний, а, е. Заселенный. Оселяний край.

Оселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. осели́ти, лю́, лиш, гл. Поселять, поселить.

Оселя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. осели́тися, лю́ся, лишся, гл. Поселяться, поселиться. Радюк покинув свій хутір і оселився в жінчиному домі, в Журбанях. Левиц. Пов. 148.

Осени́ця, ці, ж. Осень. Коби борзо до осени, та й до осениці. Гол. IV. 465.

Осені́ти, ні́є, гл. безл. Начинаться осени. На дворі осеніє, шевцеві веселіє.

Осенник, ка, м. Растеніе Colchicum autumnale. L. ЗЮЗО. I. 119.

Осерда́к, ка, м. Тулупчикъ безъ рукавовъ. Вх. Лем. 444.

Осе́рдок, дка, м. = Осередок 1 и 2. Осердок у дереві. Ном. № 152. ст. 29 5.

Осе́рдя, дя, с. = Осердок. Новомоск. у.

Осере́док, дка, м. 1) Центръ, средоточіе. 2) Сердцевина (дерева, яблока и пр.). Сумск. у. Сердцевина рога. Вас. 163. См. Середняк. 3) Начинка, фаршъ. Налисник з осередком і без осередку. Жарене порося з осередком. Лохв. у.

О́середь, нар. Среди. Та ви такої риби осередь літа не купите.

Осе́т, ту, м. = Осот. Мені Бог дав очерет і осет. Чуб. I. 72. Лебед. у.

Осетар, ра, м. Щегленокъ, Tringilla carduelis. Вх. Уг. 256.

Осете́р, тра́, м. Осетръ. Рудч. Ск. II. 172. Браун. 31.

Осетни́к, ка́, м. Раст. Iuncus effusus. Шух. I. 21.

Осетри́на, ни, ж. Осетрина. Чорнявая, білявая на вечерю просить… що на рибу осетрину, на білу перину. Чуб. V. 316.

Оси́ка, ки, ж. Осина, Populus tremula. Осика проклята, бо на осиці повісивсь Юда. Чуб. I. 76. Ум. Оси́чка.

Оси́ковий, а, е. Осиновый. Сядь за осиковою бороною, то побачиш мою смерть. Рудч. Ск. I. 69.

Оси́на, ни, ж. = Осика. Цур тобі, осина тобі. Ном. № 5128.

Осини́ти, ню́, ни́ш, гл. Окрасить въ синій цвѣтъ. Ми давали ниток осинити аж три хунти. Пирят. у.

О́сип, пу, ж. Дань, подать зерномъ. Осипу (даси) корець жита та півкорця овса і ячменю. ЗОЮР. I. 143.

Осипа́ти, па́ю, єш, сов. в. оси́пати, плю, леш, гл. = Обсипати. Знати, знати козацьку хату скрізь десяту: вона соломою не покрита, приспою не осипана. О. 1861. V. 8.

Осипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. оси́патися, плюся, лешся, гл. = Обсипатися. Половина садів цвіте, половина осипається. Чуб. V. 198.

О́сипка, ки, ж. 1) Ячменное зерно измельченное на мельницѣ (каждое на 2—3 части), которое даютъ баранамъ во время случки и молодымъ барашкамъ. Херс. у. 2) Плата мукой или пшеномъ пастуху. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 3) Корь. Вх. Лем. 444.

Осироти́ти, чу́, ти́ш, гл. Осиротить. А вража дочко! ти мене осиротила! Мій Василь од мене одцурався. МВ. I.

Осироти́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Осиротѣть. Ой ну люлі, мале дитя, що вчора вранці уродилося, а сьогодні ввечері осиротилося. Чуб. V. 767.

Осироті́лий, а, е. Осиротѣлый. Левиц. I. 404.

Осироті́ти, ті́ю, єш, гл. Осиротѣть. Він сирота і не винен, що осиротів. Св. Л. 324. Що я на чужій стороні завдовіла і з маленькими дітками осиротіла. Нп.

О́ситній, я, є. Достаточно давній. Оситня пора сватати, а й досі не побрались. Лебед. у.

Оситня́г, гу́, м. Растеніе = Осітняг. Ум. Оситняжо́к. ЗЮЗО. I. 172.

О́сить, ти, ж. Сушильня для зерноваго хліба. Осить — де жито сушуть. Зроблено таку яму і цеглою вимощено — як піч. І тоді в піч накидають багато кичок і вони жарко-жарко горять; а зверху помощено і снопи туди кладуть. Коп дві накладуть і посохне, а тоді молотють. Черн. у.

О́сить, нар. Достаточно давно. Осить, як борщ виняли з печі, а він все ще гарячий. См. Досить.

Оси́чаний, а, е = Осиковий. Ніяк не доступимо до осичаного прикілка. Грин. I. 70.

Оси́чина, ни, ж. Осиновое дерево. Осичина тим труситься, що на єї Скаріот повісився. Ном. № 316. Осичино, березино, чом не гориш, тільки куришся? Чуб. V. 548. А ма́тері твої́й оси́чина! Брань: пожеланіе, чтобы мать бранимаго была пробита, какъ вѣдьма, осиновымъ коломъ. Лебед. у. 2) Осиновый лѣсъ. Ой ліс-осичина, в тебе жінка позичена. Нп. А в ли-