пині та в осичині, там староста траву косить. ЗОЮР. II. 249.
Оси́чка, ки, ж. Ум. отъ осика.
Оси́ще, ща, с. Осиное гнѣздо. А у того чоловіка на горищі та завелись оси… Він до того осища, аж оси тільки дзз! Мнж. 13.
Осия́ти, я́ю, єш, гл. = Осіяти. Слава Господня осияла їх. Єв. Л. II. 9.
Осі́бне, нар. Особо, отдѣльно. Не осібне поклади; а те докупи. Каменец. у.
Осі́бний, а, е. Особый, особенный, отдѣльный.
Осі́гди, нар. = Завсігди. Федьк.
Осіда́ти, да́ю, єш, сов. в. осі́сти, ся́ду, деш, гл. 1) = Обсідати, обсісти 1 и 2. Чи бач, як медяник мухи обсіли — зжени лишень. Кобел. у. Осядуть думи, розіб'ють на стократ серце і надію. Шевч. 2) Садиться, сѣсть. Він осівсь на возі. Мкр. Н. 22. Ти осядь, осядь, тихий роєчку, у вишневому садочку. МУЕ. III. 97. Так бились (птахи і звіри) цілий день, а потім увечері осіли усі опочивати. Рудч. Ск. I. 141. Не встояла вона на ногах і осіла знов на траву. Левиц. I. 31. 3) Осѣдать, осѣсть. Пил на дорозі осів. Чуб. I. 34. Ой у Краснім на ставочку туман осідає. АД. I. 54. 4) Поселяться, поселиться. Татарський беріг Славутиці… осіло козацтво. К. Кр. 23. Пішли вони у ліс, щоб знайти там собі угоду, щоб осісти. Рудч. Ск. I. 131. Зли́дні осі́ли. Бѣдность одолѣла. Удову сердешну такі злидні осіли, що живий жаль. Кобел. у.
Осіда́тися, да́юся, єшся, сов. в. осі́стися, ся́дуся, дешся, гл. 1) Садиться, сѣсть. 2) Осаждаться, осѣсть. 3) Поселяться, поселиться. 4) Успокаиваться, успокоиться, умѣрить свой пылъ. Постаріється, то й осядеться трохи. Левиц. Пов. 325.
Осідла́ти, ла́ю, єш, гл. Осѣдлать. Сам я коня осідлаю, поїду край Дунаю. Чуб.
Осі́длий, а, е. Поселившійся, осѣдлый. Жидови чоловік сот з дві, осідлих і приблудних. О. 1861. VII. 2.
Осіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. осікти́, чу́, че́ш, гл. Осѣчь, обрубить.
Осікну́ти, ну́, не́ш, гл. Усѣчь, отсѣчь. То так мене смерть ізраднула, як косою осікнула. КС. 1883. II. 468.
Осі́лий, а, е. 1) Осѣдлый. 2) О растеніи: склонившійся. Вх. Лем. 445.
Осі́лість, лости, ж. Осѣдлость.
Осі́́ло, нар. Осѣдло.
Осі́нщина, ни, ж. Дань, подать зерномъ помѣщику отъ крестьянъ осенью.
Осі́нній, я, є.Осенній. Прийде ніч осінняя, ні з ким говорити. Чуб. V. 872.
О́сінь, о́сени, ж. Осень. Осінь на строкатом коні їздить. Ном. № 611. В о́сінь, в осени́. Осенью. Одна пішла в осінь заміж, а друга в м'ясниці. Мет. 108. Коли в осени́ літа́ багато паутини — на той рік урожайне літо буде. Ном. № 13412. В осени ложка води, а дві грязі. Ном.
Осітня́г, гу́ и осітня́к, ку́, м. Растенія: а) Ситникъ, Juncus. Сим. 146. Вх. Пч. I. 10. б) Butomus umbellatus. L. ЗЮЗО. I. 115.
Осія́нка, ки, ж. Названіе матки у пчелъ. = Матка осіянська. Мнж. 151.
Осія́нський, а, е. Испорч. Сіонський. На Осіянській горі. Мнж. 152. Ма́тка осія́нська, — въ заговорахъ названіе матки у пчелъ. Мнж. 152.
Осія́ти, я́ю, єш, гл. Осіять. Як увійшла в хату, так і осіяла. Рудч. Ск. II. 48.
Оска́лити, ся. См. Оскаляти, ся.
Оска́лок, лка, м. Щепка. См. Скалка.
Оскальну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Одн. в. отъ осколя́тися. Усмѣхнуться. Хоч би вона оком оскальнулась. Кролев. у.
Оскаля́ти, ля́ю, єш, сов. в. оска́лити, лю, лиш, гл. Оскаливать, оскалить. Оскалив зуб, на всіх оглянувсь. Котл.
Оскаля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. оска́литися, люся, лишся, гл. 1) Оскаливаться, оскалиться. 2) Смѣяться, засмѣяться. Сказано дитина: як болить, то й плаче; скоро одпустило, вже й оскаляється. Канев. у.
Оска́рд, ду, м. и. Оска́рда, ди, ж. Мотыка; кирка, которой насѣкаютъ жернова. Мик. 481.
Оска́ржити. См. Оскаржувати.
Оска́ржувати, жую, єш, сов. в. оска́ржити, жу, жиш, гл. Обвинять, обвинить, пожаловаться на кого.
Оскверни́ти, ся. См. Оскверняти, ся.
Оскверня́ти, ня́ю, єш, сов. в. оскверни́ти, ню́, ни́ш, гл. Осквернять, осквернить. Святиї Божії міста ксьонзи скажені осквернили. Шевч.
Осквернятися, ня́юся, єшся, сов. в. оскверни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Оскверняться, оскверниться. Вх. Зн. 45.
Оски́пище, ща, с. = Граблище. Вх. Зн. 45.
Оскі́лок, лка, м. Въ выраженіи, оскі́лками диви́тись. Первоначально: оскаливъ
