Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обсідати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обсідати
Берлін: Українське слово, 1924

Обсіда́ти, да́ю, єш, сов. в. обсі́сти, ся́ду, деш, гл. 1) Обсѣдать, обсѣсть, сѣсть вокругъ. Обсіли мене, як дрібні пташенята. МВ. 2) Нападать, напасть, тѣснить со всѣхъ сторонъ. Ледве я в хату, а мене так усі й обсіли: куди та й куди ходила? Брацл. у. Мене ж, старого, вороги обсіли, як у болоті з дітоньками качку. К. ЦН. 253. Важкі́ ду́ми обсіли го́лову. Голова была полна тяжелыхъ мыслей. Мир. Пов. I. 117.