Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обсікати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обсікати
Берлін: Українське слово, 1924

Обсіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. обсі́кти, січу́, че́ш, гл. 1) Обсѣкать, обсѣчь. 2) = Обполювати, обполоти. Обсікают бульбу. Вх. Зн. 42.