Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/76

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

зубы, а затѣмъ — враждебно, недружелюбно смотрѣть. Харон, таких гостей уздрівши, оскілками на них дививсь; як бик скажений заревівши, запінивсь дуже і озливсь. Котл. Ен. III. 35.

Осковзну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Поскользнуться. 2) Ошибиться, промахнуться. Я тим осковзнувся трохи, що рано посіяв. Міус. окр.

Оско́ма, ми, ж. Оскомина. Кислиці поїла й оскома напала. Грин. III. 232. Адам ззів кисличку, а у нас оскома на зубах. Ном. А на ваші очі оскома. Лебед. у.

Оскоме́лок, лка, м. Обломокъ сухой вѣтки. Рк. Левиц.

Оско́мистий, а, е. Производящій оскомину. Борщ кислий, оскомистий, чортзна колишній. ЗОЮР. I. 217.

Оско́мити, млю, миш, гл. Набивать оскомину. Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити.

Оско́митися, млюся, мишся, гл. Набивать себѣ оскомину.

Оско́рб, бу, м. Обида, несправедливость. Вх. Зн. 45.

Оскорби́ти. См. Оскорбляти.

Оскорбля́ти, ля́ю, єш, сов. в. оскорби́ти, блю́, би́ш, гл. Обижать, обидѣть, причинить несправедливость. Вх. Зн. 45. Семен був парубок годний… було й малу дитину не оскорбить. Федьк.

Оскорбно́та, ти, ж. = Оскорб. На нас оскорбнота — ми робили, а нам не заплачено. НВолын. у.

Оскоро́мити, ся. См. Оскоромлювати, ся.

Оскоро́млювати, люю, єш, сов. в. оскоро́мити, млю, миш, гл. Скоромить, оскоромить.

Оскоро́млюватися, лююся, єшся, сов. в. оскоро́митися, млюся, мишся, гл. Оскоромиться. Як би сьогодня оскоромилась, то не великий був би гріх. Левиц. Пов. 170.

Оскорува́ти, ру́ю, єш, гл. Ободрать кору (съ дерева) Вх. Лем. 445.

Оскре́бки, бок, ж. Выскребки. Із тіста булки покачали, а оскребки дітям віддали.

Оскрома́джувати, джую, єш, сов. в. оскрома́дити, джу, диш, гл. 1) Обскабливать, обскоблить, оскресть. Щуку… оскромадила. Чуб. II. 94. Оскромадила моркву. 2) Обгребать, обгрести. Оскромадили стіг.

Оскря́к, ка́, м. = Віскряк. Утри оскряки.

Оскуба́ти, ба́ю, єш, сов. в. оску́бти, бу́, бе́ш, гл. = Обскубати, обскубти.

Оскуба́тися, ба́юся, єшся, сов. в. оску́бтися, бу́ся, бе́шся, гл. = Обскубатися, обскубтися. От всі голуби їдять пшеницю, а один під грушею сам собі надувся та оскубається. Рудч. Ск. II. 110.

Оску́бувати, бую, єш, гл. = Оскубати.

Оску́буватися, буюся, єшся, гл. = Оскубатися. Качки оскубуються — дощ буде. Ном. № 13401.

Оски́рдок, дка, м. Маленькая скирда.

Оски́ритися. См. Оскирятися.

Оскиря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. оски́ритися, рюся, ришся, гл. Осклабливаться, осклабиться, оскаливаться, оскалиться. Ввійшли паничі, слухають та й оскиряються, а пані аж зареготала. МВ. I. 49.

Осла́, ли́, ж. Оселокъ. Угор.

Осла́ба, би, ж. Ослабленіе. На о́слаб, на осла́бі. Слабо, непритянутый. Чуб. VII. 416. Ланцюг висить на ослабі. Як держиш на ослаб чепігу, то й вивернеться плуг. Волч. у.

Ослаба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ослабі́ти, бі́ю, єш и осла́бнути, ну, неш, гл. Ослабѣвать, ослабѣть, ослабляться. Мій коничок ослабає, сон голову похиляє. Чуб. V. 947. Нехай будуть кайдани коло ніг ослабати, сирая сириця коло рук ослабати. АД. I. 90, 91. І зараз чогось попоїли, щоб на путі не ослабіть. Котл. Ен. Ослабла в колесі дерев'яна букша. Рк. Левиц.

Осла́вити, ся. См. Ославляти, ся.

Осла́влювати, люю, єш, гл. = Ославляти.

Ославля́ти, ля́ю, єш, сов. в. осла́вити, влю, виш, гл. 1) Прославлять, прославить. Ославили розумно, чесно. Св. Л. 71. 2) Обезславливать, обезславить, опозорить. Мої воріженьки… ославили мене молоду. Левиц. I. 32.

Осла́витися, влюся, вишся, гл. = Вславитися. Ой славен, пишен молод женишок. Ой чим же він да й ославився? — Огородив двір щирим залізом. Чуб. III. 294.

Осли́ця, ці, ж. Ослица. (Плаче) ослиця за ослям. Чуб. I. 92.

Ослі́джувати, джую, єш, сов. в. осліди́ти, джу́, ди́ш, гл. Выслѣживать, выслѣдить. Ми ослідили лисицю да й ходили все слідом за нею. Чуб. IV. 633.

Ослі́н, ло́ну, м. Продолговатая скамья. Вас. 194. Чуб. VII. 387, 388. Ти сядеш на лавці, а я на ослоні. Kolb. I. 58. 2) Станокъ у колесника, на которомъ тешутъ. Сумск. у. Ум. Ослі́нець, ослі́нчик, осло́ник,