3) Преимуществ. сов. в. Удачно сдѣлать, выполнить. Камен. у. Співала би співаночки, та не вмію вдати.... будуть ся сміяти. Гол. IV. 466. На самоті чого не вдаси, а в гурті як не той. Св. Л. 207. Яких буханців, книшів було вдам. Г. Барв. 108.
Удава́тися, удаю́ся, є́шся, сов. в. уда́тися, удамся, удасися, гл. 1) Предаваться, предаться, отдаваться, отдаться, пристращаться, пристраститься, заниматься чѣмъ. Не плачте, не журітесь, в тугу не вдавайтесь. Мет. Не вдавайся в гульню. Ном. Не в дорогу вдавайся, а в хазяйстві кохайся. Ном. № 10095. Зімою столярує, а літом у хліборобство вдається. Г. Барв. 407. Се просто іволга зоветься; вона із саду в сад літа, то вишні гарно об'їда, то оббива горох, а в співи не вдається. Греб. 391. Въ значеніи: обращаться къ помощи чего. Не вдавайся в ворожки, не вдавайся в ліки, бо пропав вже твій синонько та пропав навіки. Гол. I. 137. См. Вдарятися 4. 2) Входить, войти, пускаться. Не вдавайся в сварку, бо будеш битий. Не хотів з ними в розмову вдатись. Г. Барв. 153. Не вдаватися в жа́дне право. Не входить ни въ какія тяжбы. 3) Обращаться, обратиться къ кому. Вдались до хазяйки. МВ. (О. 1862. III. 72). До ворожки вдалися. Св. Л. 184. Вдався собі до людей добрих. Г. Барв. 457. Ой удався козак Нечай до коня словами. АД. II. 57. 4) Отправляться, отправиться куда. Думку думати: куди б то ся вдати? Грин. III. 203. Гриць-козак задумався, в козацькоє військо вдався. Грин. III. 611. 6) Прибѣгать, прибѣгнуть къ чему. У суд удаватись я не хотів. НВолын. у. А ти, мій миленький, в прозьбу не вдавайся. Мет. 64. 6) Удаваться, удаться, удачно выйти. Коровай наш вдавсь. Мет. 164. Удалась варенуха. Щоб удалась капуста, то треба зачинать шаткувать на сьомім дні, як молодика настане. Ном. № 300. 7) Родиться съ извѣстными качествами, способностями. Ой біда мені, що я не вдався. Ном. Уродись, та й удайсь. Ном. № 1657. Який удався, такий і згинеш. Ном. № 3210. Удався він високий, здоровий. Стор. I. 97. Удалась така лінива. Стор. I. 9. Ой чого я такий вдався без щастя, без долі. Нп. — в ко́го. Пойти въ кого, родиться похожимъ на кого. На виріст і на силу, і на личко у батька вдався. МВ. II. 15. Молодая дівчинонька в козака вдалася: такі очі, такі й брови, така й головонька. Нп. І мій батько такий мався, і я в його вдався. Ном. № 2919. — до чо́го. Быть способнымь къ чему. Він до роботи вдавсь. Усяк до чого небудь вдався. Гліб.
Удави́ти, влю́, виш, гл. 1) Удавить, задушить, задавить. Щоб тебе вдушило, та вдавило. Ном. № 37 78. Не вмер Данило — болячка вдавила. Ном. № 8044. 2) Вдавить. Чому мене не сховаєш оттут серед лану?… У землю не вдавиш. Шевч. 95.
Удави́тися, влю́ся, вишся, гл. Подавиться. Галушкою вдавивсь. Ном. № 12932. Не знаєш, чим удавиться! поклади два пальці в рот. Ном. № 12783.
Удавлений, а, е. Заглушенный. Стало чуть наче вдавлений голос, як от би з затуленого рукою рота. Екат. у. (Залюб.).
Удавни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Устарѣть. Була колись правда, та вдавнилась. Ном. № 6835.
Удавні, нар. Давно, нѣкогда.
Удака, ки, ж. Удача. Аф. 312. Удака під Кумейками. Стор. М. Пр. 68. На вда́ку. Наврядъ, едва-ли.
Удале́ць, льця́, м. Способный ко всему человѣкъ. Ном. № 10258.
Уда́лий, а, е = Уданий. І до діла, і до рала, і до хлопців удана. Мил. 110.
У́даль, лі, ж. Способность къ чему. Видно, яка удаль. Ном. № 2946.
Уданий, а, е. 1) Удачный, удавшійся. 2) Красивый. Вона така була вдана, така вродлива. Г. Барв. 422. Таке-ж удане, вродливе чортеня, що й очей не 'дведеш. Г. Барв. 334. 3) Способный, годный. До річей вона вдана. Г. Барв. 518. Він до всього вданий. Лебед. у. Ум. Уданенький. Жінка його уданенька. Г. Барв. 506.
Уда́ння, ня, с. 1) Удача. 2) Способность. Сила на уданню належить. Ном. № 1051.
Уданство, ва, с. Красота. Все тільки про любощі дбають: то на чорні брови, то на уданство уповають. Г. Барв. 509.
Удар, ру, м. Ударъ. Завтра вже недолі злої звалить тебе вдар. Млак. 60.
Уда́рити, ся. См. Ударяти, ся.
Удармицю, нар. Напрасно. Вх. Зн. 5.
Ударувати, ру́ю, єш, гл. Подарить. Де твої кіснички подівав? Чи в гай, чи в Дунай покидав, чи заніс до міста та
