вкладеш, то вони тебе вложать. Мир. ХРВ. 84. Трьох (жовнірів) уклав, а двоє втекло. Стор. 6) Съѣдать, съѣсть. Уклав вареників з півсотні. Алв. 45. Укла́сти ціну. Назначить цѣну. Наїхали купці із Варшави, вороному коню ціну вклали, ой уклали, вклали ше й зложили на двадцять червонців, на чотирі. Уманск. у.
Уклада́тися, да́юся, єшся, сов. в. укла́стися, кладу́ся, де́шся, гл. 1) Укладываться, уложиться. Зовсім зібрався і уклався, і скільки видко почухрав. Котл. Ен. 2) Укладываться, улечься. Він вже й уклався спати. Стор. I. 63. Уклався місяць спать. Г. Арт. (О. 1861. III. 81). Піди вкладися гарно спати. Котл. Ен. II. 35.
Укла́дистий, а, е. Вмѣстительный, емкій. Це горщик малий, та вкладистий. Павлог. у.
Укла́дка, ки, ж. Взносъ.
Укла́дник, ка, м. Раст. Lathyrus sylvestris L. ЗЮЗО.
Укла́дувати, дую, єш, гл. = Укладати.
Укла́дуватися, дуюся, єшся, гл. = Укладатися.
Укла́ндати, даю, єш, гл. Уложить, убить. Там певно вже ведмеді укландають його. Рудч. Ск. I. 134.
Укла́ндатися, даюся, єшся, гл. Улечься (спать) — презрительно.
Укла́сти, ся. См. Укладати, ся.
Укле́їти, ся. См. Уклеювати, ся.
Укленя́ти, ня́ю, єш, гл. 1) Настойчиво упрашивать, заклинать. Екат. у. (Залюб.). 2) Упрекать. Вона його вкленяла, як почула, що він так зробив. Екат. у. (Залюб).
Уклепа́ти, па́ю, єш, гл. Выковать. Там єсть з чого шаблюку уклепати. Шейк.
Уклепа́тися, па́юся, єшся, гл. 1) Не впопадъ что либо сказать, сдѣлать, ошибиться. Як його зовуть? Хома. — Не вклепались же, каже, й ви, що йому таке ім'я дали: він на Хому й походив. ЗОЮР. I. 161. 2) По ошибкѣ принять лицо неизвѣстное за извѣстное. Бачу, що панич знакомий, та щоб не вклепатись, роспитався у людей, звідки воно єсть. Литинск. у.
Укле́ювати, ле́юю, єш, сов. в. укле́їти, укле́ю, їш, гл. Вклеивать, вклеить.
Укле́юватися, ле́ююся, єшся, сов. в. укле́їтися, укле́юся, їшся, гл. Вклеиваться, вклеиться.
Уклика́ти, ка́ю, єш, сов. в. укли́кати, чу, чеш, гл. Зазывать, зазвать, призвать. Укликають Івана у хату, садовлять за стіл. Грин. II. 227. Вклич брата в хату.
Уклимля́ти, ля́ю, єш, гл. Понимать, смыслить. Дитина до півроку почала вклимляти.
Уклі́н, ло́ну, м. Поклонъ. Чуб. IV. 220.
Укліпитися, плюся, пишся, гл. Вцѣпиться. Черьвак як годвабна нитка вкліпится статку до язика або ноги і трудно го струти. Вх. Лем. 399.
Уклони́ти, ся. См. Уклоняти, ся.
Уклоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. уклони́ти, ню́, ниш, гл. 1) = Уклонятися, уклонитися. К Дніпру-Славуті низенько уклоняли. АД. I. 217. Сам низенько уклонив. АД. I. 218. 2) Просить, склонять, склонить. Панич уклоняв, щоб кіпці покопати. Лебед. у.
Уклоня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. уклони́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Кланяться, поклониться. Матері старенькій низенько в ноги вклонімось. Мет. 348. Не вклонюсь багачу, бо сам хліб молочу. Ном. № 2559. 2) Поклоняться, поклониться. Не вклоняйсь чужому ідолу німому. К. Псал. 190.
Уклопо́чаний, а, е. Озабоченный.
Уклочи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Говорятъ о хлѣбныхъ всходахъ, когда они растутъ такъ густо, что былинка за былинку запутывается. Хліб добре вклочився. Харьк. у.
Уклю́нути, ну, неш, гл. Клюнуть. Ні одна риба не вклюнула.
Уклю́нутися, нуся, нешся, гл. Вкрасться, забраться, завестись. Вклюнуться злидні на час, не виживеш їх за год. Ном. № 1538. Як же вклюнулася (в скирти) та проклята кузька, да так же вклюнулася! ЗОЮР. I. 229.
Укляка́ти, ка́ю, єш, сов. в. уклякну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Опускаться, опуститься внизъ. Цюкни сокирою по гільці, щоб вона уклякнула, а не зрубуй. Волч. у. 2) Становиться, стать на колѣни. Баба перед образами вклякнула, стала Бога просити, щоб Бог дав їм звітки дитину. Чуб. II. 375. В той час увірю, як нам прикажуть вклякнути при столі, та й рученьки зв'яжуть. Гол. I. 349. 3) Присѣдать, присѣсть на корточки. Скакав, та не вклякнув. Ном. № 8813. 4) Коченѣть, окоченѣть, отъ холода. Будуть морозяні зіми, то се дерево швидко вклякне. 5) Только сов. в. Замолчать, смолкнуть.
