Непремінний кричав на людей: я вам се та те, я на вас військо наведу! А люде: „Які ж ми бунтовники? ми ж усе платимо як слід і слухаємо.“ Так він і вклякнув, наче води в рот набрав. Новомос. у.
Укме́тити, чу, тиш, гл. = Укмитити. Я й не вкметив, як він увійшов. Ольгоп. у.
Укмі́тити. См. Укмічати.
Укмітува́ти, ту́ю, єш, гл. = Укмітити. От скільки ж нас там було, а нікого ж ви не укмітували, як мене. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Укміча́ти, ча́ю, єш, сов. в. укмі́тити, чу, тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить, подмѣчать, подмѣтить. Зразу укмітить, що не такий народ. О. 1862. VIII. 31. Мале, та й те вкмітило, що в просі кузька є. Звенигор. у. Зразу вкмітить дитина. НВолын. у.
Уко́взати. См. Уковзувати.
Уко́взувати, зую, єш, сов. в. уко́взати, заю, єш, гл. Скользя, катаясь по льду, дѣлать, сдѣлать его скользкимъ. Хлопці тут усе ковзаються, та так уковзали, що мабуть таки я не пройду не впавши. Черн. у.
Укодо́кати, каю, єш, гл. Изморить, утомить. Як орав, то так укодокав кобилу, що й не встане тепер. Харьк. у.
Уко́їти, уко́ю, їш, гл. Сдѣлать — преимущественно — что либо дурное. Пан Каньовський кого б ні зустрів поодинчого, то щось йому та вкоїть. Грин. II. 230. А що се ти вкоїв, псявіро? Г. Барв. 190. Вкоїти халепи. К. ЦН. 284.
Уко́їтися, уко́юся, їшся, гл. 1) Произойти, случиться. У жінки з чоловіком спірка вкоїлася. Ном. № 2656. 2) (О дѣт.) Умочиться.
Уколиса́ти. См. Уколисувати.
Уколи́сувати, сую, єш, сов. в. уколиса́ти, шу, шеш, гл. Убаюкивать, убаюкать въ люлькѣ. В колисанонці Боже дитя, колисала го Божая Мати, уколисала, твердо заснула. Гол. IV. 22.
Уко́лиця, ці, ж. = Околиця 1. Сюдою-тудою по за вколицю. Ном. № 7752.
Уко́ло, нар. Кругомъ, вокругъ.
Уколо́ти, лю́, леш, гл. 1) Уколоть. Його колючки і уколять. Рудч. Ск. I. 153. 2) Наколоть. Уколи трохи трісочок.
Уколо́тися, лю́ся, лешся, гл. Уколоться.
Уколо́шкати, каю, єш, гл. Умертвить, убить. Злигалася з хазяїном і вкупі уколошкали хазяйку. Мир. Пов. II. 103. Отоді то й Гарина на Орельці уколошкали, та не його одного — і других посікли на капусту. Стор. II. 9.
Уколупа́ти. См. Уколупувати.
Уколупи́ти, плю́, пиш, гл. = Уколупати. Свойого вколупне би здоров'я для милого приятеля. Ном. № 9517.
Уколу́пувати, пую, єш, сов. в. уколупа́ти, па́ю, єш, уколупну́ти, ну́, не́ш, гл. Отковыривать, отковырнуть. Приміг би, серця вколупнув та дав. Ном. №9517.
Уколядува́ти, ду́ю, єш, гл. Заработать пѣніемъ колядокъ.
Укона́тися, на́юся, єшся, гл. Умориться, устать. На то Біг темну ніч дав, жеби челядь спочивали, бо ся в полі укопала. Гол. I. 84.
Уконтенто́вувати, вую, єш, сов. в. уконтентува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Удовлетворять, удовлетворить. Нехай же так буде, як швець каже: перемалюю, щоб і його вконтентувати. Кв. 2) Угощать, угостить. Добрих послав тобі Господь гостей, та чим то їх уконтентуєш? К. ЧР. 245.
Уконтентува́тися, ту́юся, єшся, гл. Удовлетвориться.
Укопа́ти, ся. См. Укопувати, ся.
Уко́пувати, пую, єш, сов. в. укопа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Вкапывать, вкопать. Вкопали на майдані два стовпи. Поховали у леваді і хрестика над ним не вкопали. Шевч. 508. Став, як укопаний. Ном. № 13905. 2) Только сов. в. Вырыть. Вкопай бараболі на борщ.
Уко́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. укопа́тися, па́юся, єшся, гл. 1) Зарываться, зарыться, закопаться, углубиться. Од ворога сховаєшся, як у землю вкопаєшся. Ном. № 14255. 2) Вскапывая свое поле, прихватывать, прихватить чужаго.
Укорени́ти, ся. См. Укореняти, ся.
Укореня́ти, няю, єш, сов. в. укорени́ти, ню́, ни́ш, гл. Укоренять, укоренить.
Укореня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. укорени́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Укореняться, укорениться, глубоко пустить корни. В саду вишенька вкоренилася. Грин. III. 244. Тут схизма глибоко в козацтво вкоренилась. К. МБ. II. 131.
Укорі́ти, рі́ю, єш, гл. О ткани: напитавшись чѣмъ либо, сдѣлаться твердой
