риться, созрѣть вполнѣ. Поки молода кукуруза, то біла, а як устаріється — жовта. НВолын. у. Хай устаріються огірки, то буде на насіння. НВолын. у. Устарівся мак. Грин. II. 86.
Уста́ти. См. Встати.
Уста́тчитися, чуся, чишся, гл. — у сло́ві. Сдержать слово. Антосьо.... встатчився в слові. Св. Л. 268.
Устели́ти, ся. См. Устеляти, ся.
Устеля́ти, ля́ю, єш, сов. в. устеля́ти, лю́, леш, гл. Устилать, устлать, покрывать, покрыть. Ой ідуть дощі все тучнії, а землю прикропляють і травою устеляють. Грин. III. 637. Устілки устеляти у чоботи. Конст. у.
Устеля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. устели́тися, лю́ся, лешся, гл. Устилаться, устлаться, покрываться, покрыться, укрыться. Я морозу не боюся, листом устелюся. Гарна дорога встелилась за ніч (ночью шелъ снѣгъ). НВолын. у.
Усте́нок, нку, м. 1) Входное отверстіе въ рыболовномъ снарядѣ, наз. котець (см.). Браун. 15. См. Вустенок. 2) Узкое входное отверстіе въ загородѣ для овецъ. О. 1862. V. Кух. 38.
Устерегти́, жу́, же́ш, гл. Уберечь, укараулить. Ярчук.... і од чорта устереже, і відьму задавить. Стор. М. Пр. I. 112. Чи встережете мене? ЗОЮР. II. 79.
Устерегти́ся, жу́ся, же́шся, гл. Уберечься. Хатнього злодія не встережешся. Ном. № 11096.
Устига́ти, га́ю, єш, сов. в. усти́г(ну)ти, гну, неш, гл. Успѣвать, успѣть, поспѣть. Не встиг козак Нечай на коника всісти. Макс. Зараз Левка стали заганяти; насилу встигла йому Ївга подати сорочечку. Кв. II. 228.
Усти́д, ду, м. Стыдъ. Йому такий встид, як тій кобилі, що віз переверне. Ном. № 3171.
Устида́тися, да́юся, єшся, гл. Стыдиться. Чим мудрий встидається, тим дурний пишається. Ном. № 6177.
Устиджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. устиди́ти, джу́, ди́ш, гл. Стыдить, пристыдить. Стала його устиджати. Чуб. V. 582.
Устиди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Устыдиться, постыдиться. Да познають і встидяться що ти, Боже, моя поміч. К. Псал. 200.
Устидли́вий, а, е. Стыдливый. Желех.
Устидливість, вости, ж. Стыдливость. Желех.
Усти́дно, нар. Стыдно. Дружці встидно стало. Грин. III. 507.
Устила́ти, ла́ю, єш, гл. = Устеляти. Зеленим барвінком камінь устилати. Макс.
Устила́тися, ла́юся, єшся, гл. = Устелятися.
У́стілка, ки, ж. Стелька (въ сапогѣ). Кромѣ кожаной крестьяне кладуть у́стілку еще и изъ соломы. Чуб. VII. 419. Ой тим же я не прийшов, що чорт-має підошов; у батьківських стидко, бридко, а в матерніх не схотілось, що устілки волочились. Нп. Устілкою жінчиною його дражнили. Грин. II. 165. Ум. У́стілочка.
Усті́ль, нар. Сполна. Кухву горілки вишинкуй, а гроші панам оддай устіль. Васильк. у.
У́стка, ток, с. мн. Ум. отъ уста.
У́стне, нар. Словесно.
У́стній, я, є. Устный, словесный. Устня мова з науки. К. (О. 1862. III. 29).
Устодо́лити, лю, лиш, гл. Сдѣлать плохо. Там як устодоле хліб, так задавишся і не проковтнеш, сказано й зажерти не можна. Лебед. у.
Устодо́литися, люся, лишся, гл. Установиться (о погодѣ). Дощі й непогоди: не устодолиться ніяк. Васильк. у. Швидко місяцеві кватиря, — може устодолиться. Черк. у.
Усто́й, нар. Стоймя. Огорожен дошками встой.
У́стонька(ки), ньок, у́сточка(ки), чок, с. мн. Ум. отъ уста.
Усто́яти, то́ю, їш, гл. Устоять. Ніхто на ногах не встоїть. Рудч. Ск. I. 64.
Усто́ятися, то́юся, їшся, гл. Устояться, отстояться. Вода в решеті не встоїться. Ном. № 2715. Прихожу я до Дунаю, аж сколочено воду. Постояла молода, поки встоялась вода. Грин. III. 357.
Устрахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Испугаться.
Устраша́ти. См. Устрашувати.
Устра́шувати, шую, єш, сов. в. устраши́ти, шу́, ши́ш, гл. Стращать, устрашать, устрашить. То було встрашували людей, що, мовляв, не беріть землі, — бо облог великий буде. Черн. г.
Устраши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. = Устрахнутися.
Устре́лити, лю, лиш, гл. Застрѣлить.
