Ой як стрелив Бондаренко, — гусарина встрелив. КС. 1882. III. 537. Темно, хоч в око встрель. Ном.
Устри́гти, устрижу́, же́ш, гл. 1) Отстричь, отрѣзать. 2) Сдѣлать, отхватить. Він мир вам славний устриже. Котл. Ен. VI. 59.
Устри́м, му, м. = Упин. Нема встриму вдовиному сину. Гол. III. 178.
Устріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. устрі́ти, рі́ну, неш, гл. Встрѣчать, встрѣтить.
Устрі́ча, чі, ж. = Зустріч. Тут всі вискочили на встрічу йому. Рудч. Ск. I. 115.
Устріча́ти, ся, ча́ю, ся, єш, ся, гл. = Устрівати, ся.
Устрі́чний, а, е. Встрѣчный.
Устроми́ти, ся. См. Устромляти, ся.
Устромля́ти, ля́ю, єш, сов. в. устроми́ти, млю́, миш, гл. 1) Втыкать, воткнуть, вонзить. З сим словом меч свій устромляє в роззявлений рутульця рот. Котл. Ен. VI. 90. Щоб міг, то він би ніж в мене встромив. Ном. № 9559. Голки не було де встромити, — такая тѣснота, давка. Ном. № 827. 2) Вставлять, вставить, опустить куда, всунуть. Сиділа, ноги устромила в горячий попіл. Шевч. 342. Одіткнув верх, устромив туди пику. Рудч. Ск. I. 182. Розпалить люльку і устромить йому в рот. Стор. I. 64. Встроми́ти о́чі в зе́млю. Потупиться. Устромила очі в землю і слова не промовить. Стор. I. 84.
Устромля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. устроми́тися, млю́ся, мишся, гл. Воткнуться, вонзиться. Стріла так і встромилась у печеню. ЗОЮР. I. 4.
Устрочи́ти, чу́, чи́ш, гл. Замѣтить, прослѣдить. Та молодиця і устрочила, которий це сказав. Грин. I. 292.
Уструга́ти, жу́, жиш, гл. Строгать, быть въ состояніи строгать. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Грин. I. 237.
Устругну́ти, ну́, не́ш, гл. Строгнуть. Устругну́ти шту́ку. Устроить штуку.
Устрява́ти, ва́ю, єш, сов. в. устря́ти, ря́ну, неш, гл. Вмѣшиваться, вмѣшаться, впутываться. Де що на добро людям починалось, туди він устрявав зараз. К. Гр. Кв. 14. В суєту він не встряває. К. Псал. 97.
Устрягти́, гну́, не́ш, гл. Всунуться, застрять. Встряг старий у солому по самі пахви. Св. Л. 303.
Устря́ти. См. Устрявати
Усту́гва, ви, ж. Полоса отрѣзанной кожи, ремень. Шух. I. 292.
Усту́п, пу, м. Вступленіе; входъ.
Уступа́ти, па́ю, єш, сов. в. уступи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Вступать, вступить, входить, заходить, зайти, войти. Половина місяця в хмари вступило. АД. Опріч пана, у світлицю ніхто не вступає. Шевч. 518. Ніженьками у сінечки вступити. За Марусею Юронько у слідки уступає. Мет. Напросив короля, як буде їхати з Хвостова, то щоб і до його вступив. О. 1862. II. 59. Уступіте, спасибі вам, до господи. О. 1861. IV. 119. 2) Выходить, выйти замужъ. Та пошлю ік батечку: чи звелить мені гуляти, чи за нелюба вступати. Грин. III. 81. Уступи́ти у зако́н. Жениться. 3) — у чо́боти, у череви́ки. Надѣвать (обувь). Я уступив у чоботи та й вийшов. Екат. у. (Залюб.). 4) Уступать (въ цѣнѣ). Уступив, не торгувавшись. К. Псал. 106.
Уступа́тися, па́юся, єшся, сов. в. уступи́тися, плю́ся, пишся, гл. Вмѣшиваться, вмѣшаться. Тут уже царь уступився: „Оддай, — каже, — дочко!“ Рудч. Ск. II. 113.
Уступне́, но́го, с. Взносъ при вступленіи въ какое-ниб. организованное общество.
Усту́пний, а, е. Вступительный. Уступне письмо́. Запродажная запись. Харьк.
Устьобну́ти, ну́, не́ш, гл. Стегнуть. Встьобнув лозиною.
У́стя, тя, с. Устье (рѣки). Стор. II. 142.
Устя́ж, нар. Цугомъ.
Усува́ти, ва́ю, єш, сов. в. усу́нути, ну, неш, гл. Вдвигать, вдвинуть.
Усува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. усу́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Вдвигаться, вдвинуться. 2) Входить, войти протискиваясь. (На весілля) всунувсь в сіни, вбрався в хату. Мкр. Н. 26.
Усу́джувати, джую, єш, сов. в. усуди́ти, джу́, диш, гл. Присуждать, присудить. Усудити кому кару. Вх. Лем. 401.
Усука́ти, чу́, чеш, гл. Ссучить. Ой устав, устав, три свічки всукав. О. 1861. XI. Свид. 57. Бурлак свічки до церкви не всуче. Ном. № 10683.
Усу́нути, ся. См. Усувати, ся.
Усупроти́витися, влюся, вишся, гл. Воспротивиться, устоять противъ чего.
