Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/упин

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
упин
Берлін: Українське слово, 1924

Упи́н, ну, м. 1) Удержъ, остановка. Нема впину вдовиному сину. Мет. 14. 2) Препятствіе, задержка. Добре було чумакові, як не було ніде впину. Черк. у. См. Спин.