Словарь української мови (1924)/упин

by Борис Грінченко

◀ упильнувати

Словарь української мови Борис Грінченко У упин

упинати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Упи́н, ну, м. 1) Удержъ, остановка. Нема впину вдовиному сину. Мет. 14. 2) Препятствіе, задержка. Добре було чумакові, як не було ніде впину. Черк. у. См. Спин.