Словарь української мови (1924)/спин
| ◀ спильнувати | Словарь української мови С спин |
спина ▶ |
|
Спи́н, ну, м. Остановка, удержъ. См. Упин. А пташки без перестану, без спину виспівували. Левиц. I. 125. Ум. Спи́нок. Нема спинку вдовиному синку. Чуб. V. 275.