№ 6010. Хто не вміє молитися, най іде на море учитися. Ном. № 145.
Учі́нка, ки, ж. = Учіння. Чому не вивчив? — Яка ж воно вчінка, як не дають книжок? Славяносерб. у.
Учі́ння, ня, с. Ученіе. А що я витерпіла з тим учінням! МВ. (О. 1862. III. 36).
Учі́чкати, каю, єш, гл. = Заквітчати. Образи учічкані свяченим зілям. Шух. I. 100.
Учетве́рте, нар. Въ четвертый разъ. А налий ще! — сказав Загнибіда уже вчетверте. Мир. Пов. II. 52.
Учку́р, ра́, м. = Очкур. У князя хверязя, а в нас і учкур. Ном. № 1596.
Учовпти́, пу́, пе́ш, гл. Понять, уразумѣть. Разів з десять скажу йому, поки вчовпе.
Учо́ра, нар. Вчера. І вчора орав, і сьогодня орав. Нп.
Учора́шній, я, е. Вчерашній. Шукає вчорашнього дня. Ном. № 10927.
Учорни́ти, ню́, ни́ш, гл. Почернить.
Учорні́ти, ні́ю, єш, гл. Почернѣть.
У́чта, ти, ж. Угощеніе, пиръ. О. 1861. XI. Свид. 12. Прийшли гості.... почалась учта. Св. I. 57.
Учти́вий, а, е. Хлѣбосольный, гостепріимный. Попи — народ учтивий, — куди! — нікому не жалують хліба-соли. Св. Л. 57.
Учува́ти, ва́ю, єш, сов. в. учу́ти, учу́ю, єш, гл. Слышать, услышать, разслышать. Пусти уха меже люде, то чимало учуєш. Ном. № 6994. Вовк не вчув, що він сказав. Рудч. Ск. I. 6. Чи ти чула, моя ненько, чи ти не вчувала, що я в тебе під віконцем нічку ночувала? Грин. III. 392.
Учува́тися, ва́ється, сов. в. учу́тися, ється, гл. безл. Слышать, послышаться. Спідньому вчулось, що він верхнього міря, та каже; „аршин!“ Рудч. Ск. I. 4. То мабуть, діду, так мені вчувається. Рудч. Ск. II. 43.
Учу́тка, ки, ж. = Поголоска. Шух. I. 33.
Уш, а уш!, меж. = Киш! (На курей). Kolb. I. 65.
Уш, у́ша, м. Названіе человѣка военнаго званія за часто употребляемое такими людьми слово „ужъ“. Будьте ласкаві.... возьміть собі того уша, що у Голованя (живе). Сим. 4 5.
Ушанува́ння, ня, с. Почтеніе, уваженіе. Не маю я ушанування. Котл. Ен. VI. 6.
Ушанува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Почтить. 2) Хорошо принять, угостить. Ні, я по своєму її вшаную. К. МБ. X. 10.
Ушеле́пкатися, каюся, єшся, гл. Попасть куда, забраться, попасть во что либо неудачно, несчастливо. Мнж. 193.
Ушемета́тися, та́юся, єшся, гл. Поспѣшно, наскоро одѣться. А наша бабусенька готовусенька: да скоресенько вшеметалася. Гол. IV. 7.
Уше́стеро, нар. Вшестеро.
Уше́стя, тя, с. День Вознесенія. Не прийдеться в середу Вшестя. Ном. № 6444. Сонечко стало жарити перед Ушестям, як посеред літа. Кв. II. 8.
У́шечко, ка, с. Ум. отъ ухо. Рудч. Ск. I. 16.
Ушива́льник, ка, м. 1) Узенькій ремешекъ для сшиванія. Рк. Левиц. Вас. 159. 2) Кровельщикъ соломою. Рк. Левиц.
Ушива́ти, ва́ю, єш, сов. в. уши́ти, уши́ю, єш, гл. 1) Сшивать, сшить. Вже віночок (молодій) ушили. Грин. III. 504. Най тобі мачуха сорочку вшиє. Гол. III. 274. 2) Покрывать, покрыть соломой (крышу). А в мене хата сніпками вшита. Мет. 6. (Хату) околотом вшиває. Мир. ХРВ. 293. 3) Обшивать, обшить лубомъ кузовъ повозки. Не вшитий віз. Мнж. 126.
Ушива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. уши́тися, уши́юся, єшся, гл. Сшиваться, сшиться.
Уши́йок, йка, м. 1) Кожа на затылкѣ. Желех. 2) Перешеекъ, вообще узкая часть чего либо, соединяющая двѣ большія части. Вх. Зн. 74.
Ушикува́ння, ня, с. Приведеніе въ порядокъ въ строй.
Ушикува́ти, ку́ю, єш, гл. Привести въ порядокъ, поставить въ строй.
Ушикува́тися, ку́юся, єшся, гл. Стать въ строй. На вербі ся вшикую і самопал вирихтую. Гол. I. 7.
Уши́р, уши́рки, уши́ршки, нар. Шириною, въ ширину. Аршин! та вздовш, та вшир. Рудч. Ск. I. 6.
Уши́ткий, а, е = Увесь. Винесла рибку й хліба скибку: на ж тобі, миле́нький, вечеру вшитку. Гол. I. 339.
Ушити, ся. См. Ушивати, ся.
