Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/884

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ти, я за тебе вчеплюся. Мет. 3) Съ род. п., съ предл. до или безъ него. Пристать, привязаться. Найперше до Масі вчепилась: то ти, каже, вкрала. Св. Л. 183. Кого біда учепиться, того тримається і руками, і ногами. Ном. №2170. Учепився, як гріх села. Ном. № 2746. 4) Прорости и укорениться. Дарма, що зерно зверху не гаразд заволочено, а підуть дощі, то воно вчепиться. Литин. у.

Учерепи́ти. См. Учереплювати.

Учере́плювати, плюю, єш, сов. в. учерепи́ти, плю́, пиш, гл. Устилать, устлать негодными черепками стѣны гончарнаго горна такъ, чтобы обжигаемой посуды не было видно. Вас. 180.

Учахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. = Відчахнутися. Шух. I. 169.

Учеса́ти, шу́, шеш, гл. 1) Расчесать, вычесать. 2) Мочь расчесывать. Гре́бінь не вче́ше. Гребень не беретъ. 3) Сумѣть сдѣлать. На що гляне, так тобі і вчеше. Ном. № 10420. 4) Ударить. Правою рукою як учесав, дак вовк тілько геп на землю! О. 1861. X. 34. Дід вибрав чистеньке на льоду містечко, як учеше ковизькою, так селезень і вкипів. Мнж. 119.

Учетверзі́, нар. Вчетверомъ.

Уче́тверо, нар. Вчетверо. Мені, попові, звісно, учетверо против простого, дякові — удвоє. Кв.

У́чий, а, е = Овечий. Вх. Лем. 4 76.

Учикри́жити, жу, жиш, гл. Обрѣзать; отрѣзать.

Училя́питися, плюся, пишся, гл. Взяться настойчиво; зарядить. Ото, вчиляпився до теї роботи — нема йому й перестання. НВолын. у. Добре учеляпився дощ, нема йому перестання. НВолын. у.

Учини́ти, ся. См. Учиняти, ся.

Учи́нок, нку, м. Поступокъ, дѣло. Ном. № 4499. За що мене, мужу, б'єш, за якії вчинки? Нп. До́брі вчи́нки. Добрыя, хорошія дѣла. На гаря́чому вчинку (піймати). На мѣстѣ преступленія.

Учиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. учини́ти, ню, ниш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать, совершать, совершить. Ой, хворцю! Що ти учинила. Мет. Спасибі вам, панове молодці, преславні запорожці, за честь, за славу, за повагу, що ви мені учинили. Шевч. 234. Учини́ти во́лю. См. Воля. 2) Поступать, поступить, сдѣлать. Ой не гаразд запорожці, не гаразд вчинили. Нп. Так ми добре, брате, учинімо, свого найменшого брата попросімо. Макс. 3) Заквашивать, заквасить, сдѣлать закваску (для тѣста, квасу). Учинили вони квас. Мнж. 79. От вона взяла, ріденько вчинила, ріденько підбила, ріденько й замісила. Рудч. Ск. II. 101. На чужий коровай очей не поривай, а рано вставай та собі учиняй. Ном. № 9648.

Учиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. учини́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Дѣлаться, сдѣдаться. Вчинилася бондарочка п'яна і глуха. Гол. І так воно скоро якось теє вчинилось. Сим. 228. Великий гріх учинився. Грин. III. 666. Чом же сим людям не вчинитись би тихими, незнаними історії героями добра людського? К. (О. 1862. III. 23). 2) Совершаться, совершиться, происходить, произойти. Ще одно тільки місце зостається, де його погибель вчиниться. Рудч. Ск. I. 135. 3) Только сов. в.? Вырости. Вчинилася густа та висока лоза. Конст. у. 4) Заквашиваться, закваситься. Млинець той сам і мелеться, сам і вчиняється, сам і міситься. Рудч. Ск. I. 137.

Учи́стити, щу, стиш, гл. 1) Хватить, съ силой что сдѣлать. Було деколи і апостола вчистить, а на криласі як потягне горою, то й дяків не чуть. Стор. I. 227. А ну-те ж! учистьте запорозького козака. Шевч. 306. Як учистить гряд! Стор. I. 21. 2) Ударить. А баран як розженеться, як вчистить у лоб. Рудч. Ск. I. 2.

Учи́телів, лева, ве. Принадлежащій учителю.

Учи́тель, ля, м. Учитель. Шануй учителя. Ном. № 6101. На сорок святих школяр несе вчителеві сорок бубликів. Ном. № 416.

Учи́телька, ки, ж. Учительница.

Учителькува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть учительницей. Шейк.

Учи́тельський, а, е. Учительскій.

Учи́тельчин, на, не. Принадлежащій учительницѣ. Шейк.

Учителюва́ння, ня, с. Учительствованіе, состояніе учителемъ. Шейк.

Учителюва́ти, лю́ю, єш, гл. Учительствовать, быть учителемъ.

Учи́ти, учу́, у́чиш, гл. Учить. Пригоди учать згоди. Ном. № 1751.

Учи́тися, учу́ся, учишся, гл. Учиться. Хто не вчивсь, не буде знать. Ном.