Цю́цяти, цяю, єш, гл. Дѣтск. мочиться.
Ця́брина, ни, ж. = Ця́мрина.
Ця́бро, ра, с. Кусокъ дерева, выдолбленный въ видѣ тарелки, родъ большой дерев. тарелки (для хлѣба, для рѣзанья арбузовъ и пр.). Кобеляц. у.
Цяв! меж. = Дзяв. Гав, гав! цяв, цяв! К. Дз. 48.
Ця́вкання, ня, с. = Дзя́вкання.
Ця́вкати, каю, єш, одн. в. ця́вкнути, кну, неш, гл. = Дзя́вкати, дзявкнути. Аби одно гавкнуло, чи цявкнуло, так і йтиме луна по селу. Г. Барв. 447.
Ця́мбати, баю, єш, гл. Дергать. Вх. Лем. 481.
Ця́мбрина, ни, ж. = Ця́мрина.
Ця́мкати, каю, єш, гл. Чавкать, чмокать (при ѣдѣ). Вх. Зн. 79.
Ця́мра, ри, ж. Срубъ у колодца. Козел. у. Черниг. у. Ум. Ця́мрочка.
Ця́мрина, ни, ж. Одно бревно изъ сруба у колодца. Ще цямрин зо три покласти, то й доцямруємо криниці. Та й викопав при долині глибоку криницю.... і виложив цямриною. Шевч. 596. Также вообще верхняя часть сруба колодезнаго, находящаяся надъ землею. МУЕ. I. 91. (Черниг.). ЗОЮР. II. 50. Перегнулась вона керез цямрину, хотіла води напитись. Чуб. II. 72. Ум. Ця́мринка. Треба.... цямринку в колодізь їй упустити. Г. Барв. 14.
Ця́мриння, ня, с. Бревна въ колодезномъ срубѣ, колодезный срубъ. См. Цямра. ЗОЮР. II. 50. Колодязне цямриння. МВ.
Ця́мрочка, ки, ж. Ум. отъ ця́мра.
Ця́нути, ну, неш, гл. Сочиться, капать. Де кровця цяне, там церковця стане, де плечі впали, — престоли стали. Гол. II. 23.
Цяп, меж., которымъ сзываютъ куръ. Було жінка його вийде вранці да на курей: „кур-кур, цяп-цяп“. ЗОЮР. I. 108.
Ця́пати, паю, єш, одн. в. ця́пнути, ну, неш, гл. 1) Черпать, брать понемногу, зачерпнуть немного. Оце вже почне цяпати кірцем. Узяв би прямо та з відра й насипав у самувар. Черномор. 2) Доить. А я тую козоньку цяпала, цяпала. Грин. III. 229. 3) Капать, капнуть. Кровцю пустила, — кровця цяпала; де кровця цяпне, — церковця стане. Kolb. I. 96. 4) О птенцахъ: пищать, пискнуть. Курчата цяпають у сінях. 5) = Цв'якати. Вх. Лем. 481.
Ця́пка, ки, ж. 1) Точка, пятнышко. 2) Капелька. Желех. 3) = Ці́пка. Вх. Пч. II. 11. 4) Ця́пку. Малость, немножечко, капельку. Желех.
Ця́пкати, каю, єш, гл. Капать. Угор. Драг. 269. Вх. Лем. 481. Червена кров цяпкат. Гол. IV. 424. Буди кровця цяпкати з кінця. Драг. 283.
Цяпу́сю. Ум. отъ ця́пку. (См. Цяпка 4). Немножечко, капельку. Желех. Вх. Лем. 481.
Ця́та, ти, ж. 1) Крапинка, пятнышко, точка. 2) Капля. Йди по воду, бо нема води й цяти. Черк. у. Ум. Ця́тка, ця́точка.
Цята́тий, а, е. Въ крапинкахь.
Ця́та́тися, таюся, єшся, гл. Играть въ четъ или нечетъ. Ми на цім світі цятаємось, на тім що то буде? Харьк. у. Дружечки зараз кинулись із боярами цятаться. Кв.
Цяти́на, ни, ж. = Ця́тка. Ум. Цяти́ночка. Каша у їх була що-разу хороша, ні цятиночки води, а на сей раз молоко зсілось. Г. Барв. 369.
Ця́тка, ки, ж. 1) Ум. отъ цята. Крапинка, пятнышко, точка. Гол. Од. 77. Коли б подивитись на землю з неба, то й вона б здавалась нам, як і инші світила небесні, кругленькою цяткою. Ком. Р. I. 20. 2) Капля, капелька. 3) Кусочекъ перламутра, употребляемый для инкрустированья пороховницы изъ оленьяго рога. Гол. Од. 67. 4) мн. Родъ орнамента, употребляемаго при раскраскѣ косяковъ и ранъ дверей и оконъ. Чуб. VII. 383. Ум. Ця́точка.
Цятко́ваний, а, е. Въ пятнахъ, пятнистый, пестрый, въ крапинкахъ. Черк. у.
Цято́ваний, а, е = Цятко́ваний.
Ця́точка, ки, ж. 1) Ум. отъ цята. 2) Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29.
Ця́цінька, ця́цічка, ки, ж. Ум. отъ цяця.
Ця́цька, ки, ж. Игрушка. Дурному і лубок цяцька. Ном. № 6496.
Ця́цькатися, каюся, єшся, гл. Тѣшиться, забавляться, возиться. Св. Л. 210. Цяцькається, як жид пархами. Ном. № 2596. Не першина було мені цяцькатися з жінотою. МВ. (КС. 1902. X. 150).
Цяцькува́ння, ня, с. Украшеніе.
Цяцькува́ти, кую, єш, гл. Украшать.
Цяцькува́тий, а, е. О волѣ, конѣ: бѣлой масти съ коричневыми пятнами. Черн. у.
Цяцькува́тися, ку́юся, єшся, гл. Няньчиться. Наробе лиха, та й цяцькуйся з ним. НВолын. у.
