Рябко, уджга! — цькував дід та все лаявся. Левиц. Пов. 227.
Цьмо́к, ка́, м. Насѣкомое Sphinx. Вх. Пч. I. 7.
Цьо́м! меж. Дѣтск., выражающее поцѣлуй, чмокъ. Цьом Бозю.... Фр. Пр. 101.
Цьо́мати, маю, єш, гл. Дѣтск. цѣловать. Желех.
Цьо́мкання, ня, с. Пѣніе птицы крапивникъ, Troglodytes parvulus. Щебече соловейко і своїм голосом криє цьомкання кропив'янки. Мир. Пов. II. 120.
Цьо́мкати, каю, єш, гл. О крапивникѣ: пѣть, кричать.
Цьон, меж. = Цінь. Вх. Лем. 481.
Цьо́нтати, таю, єш, гл. Пѣть: цьон, цьон. (см.). Вх. Лем. 481. См. Цінькати.
Цьонь! меж. 1) Призывъ для лошадей. Желех. 2) Призывъ для свиней. Желех.
Цьо́нка, ки, ж. Дѣтск. 1) Лошадь. Желех. 2) Свинья. Фр. (Желех.).
Цьо́пати, паю, єш, гл. Стучать. Фр. (Желех.).
Цьопи́нка, ки, ж. = Цьопка. Ум. Цьопи́ночка. Вх. Зн. 78.
Цьо́пка, ки, ж. Малость. Употребл. какъ нарѣчіе: цьо́пку. Немножко. Заждіт єще цьопку, най сі хоть урву зо дві грушки. Гн. II. 42.
Цьо́ра, ри, ж. Неопрятная и безнравственная женщина. Вх. Зн. 78.
Цьо́хля, лі, ж. Живая, проворная (въ неодобрительномъ смыслѣ) женщина. Ірися, цьохля проклятуща, завзятійша од всіх брехух. Котл. Ен. IV. 33.
Цю! меж. Крикъ, которымъ гонять свиней. Kolb. I. 65.
Цюди́ нар. = Сюди́. О. 1861. XI. Св. 39. Драг. 83. І як він цюди добився. Рудч. Ск. II. 145.
Цю́дити, джу, диш, гл. Лить. Цілу ніч дощ цюдив. НВолын. у.
Цюдо́юнар. = Сюдо́ю. Рк. Левиц.
Цюк, меж., выражающее легкій ударъ топора. Чуб. I. 215. Грин. I. 220. Почав рубать: цюк раз, цюк удруге. Стор. II. 70. Заміривсь сокирою та цюк по тому ціпку. Грин. II. 184. А ні цюк. Ни капли; ни крошки, нисколько. Горілки в барилі а ні цюк. Не робить діла а ні цюк.
Цю́кання, ня, с. Легкіе удары топора.
Цю́кати, каю, єш, гл. Слегка рубить топоромъ. Сидить собі чоловік та й цюкає щось сокирою. Грин. I. 291.
Цю́кнути, кну, неш, гл. Одн. в. отъ цю́кати. Слегка рубнуть топоромъ. Підійшов до дерева, цюкнув сокирою.... Рудч. Ск. II. 80.
Цю́ку, цюку-на!, меж. Призывъ для свиней. Вх. Лем. 481.
Цюлува́ти, лу́ю, єш, гл. = Цілува́ти. Як була я молодиця, — цюлували мене в лиця. Грин. III. 654.
Цю́нечка, ки, ж. Собачка.
Цю́ник, ка, м. 1) = Воробець тростяний. См. Воробець 2. Вх. Пч. II. 10. 2) Маленькая серебряная монета, выкапываемая въ землѣ. Вх. Зн. 78.
Цю́па, пи, ж. Темный подвалъ, тѣсная темная комната, казематъ. Желех. Ум. Цю́пка.
Цю́пасом, нар. По этапу. Бердич. у.
Цю́пати, паю, єш, гл. = Цьомати. Вх. Лем. 481.
Цю́прик, ка, м. Верхушка. Вх. Зн. 79.
Цю́ра, ри, ж. 1) = Джу́ра. Ой цюро ж мій молодесенький, та чи будеш мені вірнесенький. АД. I. 145. Ой п'є Байда та й кивається, та на свого цюру поглядається. Гол. I. 1. 2) Собака. Вх. Пч. I. 16; II. 5. Ум. Цю́рка, цю́рочка.
Цю́рити, рю, риш, гл. = Дзю́рити. Гол.
Цю́рка, ки, ж. 1) Ум. отъ цюра. 2) Дѣтскій мужской дѣтород. органъ.
Цюрко́м, нар. Струей. Цюрком текло з них. Гн. II. 168.
Цюркота́ти, кочу́, чеш и цюркоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Дзюркотати. Дощ цюркотит. Вх. Зн. 79.
Цю́рпі́ль, лі, ж. = Банюра. Вх. Лем. 481.
Цю́цігл. Дѣтск. мочиться. О. 1861. VIII. 8. Хочу цюці. Зміев. у.
Цю́цінька, цю́цічка, ки, ж. Ум. отъ цюця.
Цюць! меж. Такимъ крикомъ гонятъ свиней. Вх. Лем. 481.
Цю́цька, ки, ж. 1) Ум. отъ цюця. 2) = Комаха 1. Вх. Пч. I. 6.
Цюцько́, ка́, м. Щенокъ. Не всякому цюцькові про те знати. Полт. у.
Цюцю́, меж. = Цуцу́. Цюцю, дурний салабай. Ном. № 6487.
Цюцю́ня, ні, ж. Ласкат. отъ цю́ця.
Цю́ця, ці, ж. Дѣтск. собачка. О. 1861. VIII. 8. Спекла Луця: не схоче їсти й цюця. Ном. № 12285. Ум. Цю́цька, цю́цінька, цю́цічка.
