- Оце, щоб шанувався!
Опріч цього, сторожеві звелено було не слухати, якщо вчитель казатиме робити.
Діти мерзли, вчитель приходив у волость, гризся, але-ж похитнути незломність сільських орударів не міг. Тоді він здумав був знов написати про це до земства, та волосний писар, догадавшися, що містить у собі присланий од учителя на пересилку пакет, вернув його назад, додавши, що по закону волость повинна відсилати тільки такі пакети,
які запечатані скарбовою печаттю.
Так минув тиждень.
Одначе, хоч й мерз учитель добре, та його непокірливість не поменшала, а досягла навіть до того, що він сам хотів був їхати у повітову земську управу, але-ж Цупченко, звісно, не дав йому коней.
- Ну, а найняти йому, два рублі дати - ні з чого, - казав старшині писар, — він уже третій місяць не получає жалування і тепер у його в кармані вітри гудуть!
- Хіба зборщик не брав у його довірености на жалування, щоб з управи
