неможлива річ, бо виходячи з школи, учитель що-разу замикав її. Писар уже й сяк й так захожувався, але нічого не міг вдіяти.
— А може так: при йому трус зробити? — казав нетерплячий старшина. — Так просто: а давай, сякий-такий, які в тебе проти начальства книжки єсть!..
— Ну, Михайло Степанович, так не можна. Треба це діло потихенько вести, — відмовляв більш політичний писар.
Але-ж, щоб учитель не забував, що начальство усякими способами може скарати непокірливого, писар дещо таки вимудрував.
Так звана "холодна" відгороджувалася від школи тільки тонкою стіною (школа, як уже казано, була в одному будинку з волостю). З цього й скористувався писар, хоча сам він нічого не робив, а все діло звернув
на старшину, А старшина того-ж таки дня покликав рудого Герасима, знову йому вийняв з громадської скриньки на чвертку, дав належні інструкції та й посадив його в "холодну" саме в той час, як у школі було навчання.
