— Вийдіть зараз геть!
— А, так ти, такий-сякий, начальство вигониш! Цить! Р-роздеру!
Здається, після такого категоричного начальникового слова кожен мусив-би скоритися. Тільки-ж ледачого нічим не дошкулиш. І хоч і дуже дивно буде це всім, а мушу сказати, що вчитель вигнав старшину, — так таки простісенько взяв та й вигнав, бо був собі чоловік при здоров'ю та
палиця якась у руках у його була, — не диво-ж, що старшина, хоч і дуже п'яний був, але-ж не схотів змагатися з таким бунтівником і, вилаявшися ще раз чи двічі, вийшов геть.
Другого-ж дня після цього в волості довідались, що вчення в школі немає, а вчитель поїхав у повітове місто.
— Хто-ж його повіз? — допитувавсь у сторожа старшина, сердитий вельми, бо йому своя голова здавалася завбільшки з винницький казан після вчорашнього вечора.
— Та Грицько Дараган. Та ще й набор: сказав — потім віддасте, як свої відберете.
