або ще які грання вигадуючи таку "кумедію" що-дня міг бачити і старшина, і писар, і всякий, хто бував у волості, бо школа
була в одному дворі і навіть в одному будинку з волостю. Четверте - він сам собі варив їжу та ще й угурт з тими школярами, що
ночували в школі. Нарешті - він ходив по лісах та луках, збирав якісь квітки, камінці і всяку таку дурницю, і все те обережно ховав. Про цей останній пункт старшиниха погадала навіть, що чи не ворожбит він який,
але-ж цю думку не взяв собі до уваги освічений писар, і старшина просто сказав жінці, щоб вона не встрявала, куди їй не треба.
Але-ж цього мало. Він був навіть неслухняний і неввічливий до до начальства. Замість, щоб удовольнятися з двох поламаних лавок, що дала волость школі, і заліплювати побиті шибки папером, він намагався, щоб йому пороблено нові столи, засклено вікно, і навіть, щоб покрашено стару класну таблицю, начеб-то через те, що на ній уже крейда не пише. І як волость, звісно, не зважала на такі його кумедні домагання, то
