Бучни́й, а́, е́. Роскошный, великолепный, богатый; шумный. Бучне весілля справили. МВ. I. 145. Бучні були свачини. НВолын. у. Бучни́й дощ. Дождь с большим ветром, бурей. НВолын. у. Ум. Бучне́нький.
Бу́чність, ності, ж. Пышность, великолепие.
Бу́чно, нар. Роскошно, богато, шумно. Гучно, бучно, а в п'яти зимно. Ном. № 11197. Бучно з проводом ховали попівну. НВолынск. у. Ум. Бучне́нько.
Бучо́к, чка́, м. 1) Ум. от бук. Ой убили Миколайка під зеленим бучком. Гол. I. 229. 2) Буковая палка; вообще палка. Гол. Од. 60. У нашому селі чабан убив бучком вовка. Полт. у. Подай мені, жінко, бучка, тепер буду вчити братка. Макс. 3) Небольшой улей. (Черниг.). Левч. 168. Ум. Буче́чок.
Бучу́ля, лі, ж. = Бочуля. Плачте, діти, плачте, бучулі не бачте; плачте, діти, ревне, чей орендар бучулю верне. Pauli. II. 85. Ум. Бучу́лька.
Бучу́лька, ки, ж. Ум. от бучуля.
Бу́ччя, чя, с. Соб. от бук. Стало їй ся, стало галузя кланяти, буччя і коріння і всяке створіння. Гол. II. 10.
Бу́ша, ші, ж. Цилиндрический сосуд для соления рыбы. Черном.
Бу́шки! Детск. = Бусі.
Бу́шля, лі, ж. 1) Самка аиста. Желех. 2) Цапля. Вх. Пч. II. 8.
Бушува́ти, шу́ю, єш, гл. 1) Бушевать. Не буйнії вітри в темнім лузі бушували. Дума. 2) Оковывать (колеса). Бушовані колеса.
Буя́віти, вію, єш, гл. = Буяти 1. По-за садком лани буявіють широкополі. МВ. (О. 1862. I. 96).
Буя́к, ка́, м. 1) = Байрак. Встречено только в одном месте, — не ошибка ли? Ой не шуми, луже, зелений буяче. Мет. 92. 2) = Бугай 1. Вх. Пч. II. 5. Гонить буяка на ярмак. Гн. I. 96. 3) Мн. Раст. Vaccinium uliginosum. Радом. у.
Буя́н, на́, м. Непослушный, упрямый вол. КС. 1898. VII. 46.
Буя́ння, ня, с. 1) Быстрый, пышный рост. 2) Бушевание, буйство. Єв. Л. VIII. 24. Чуб. I. 31. Розбишацьке буяння. К. Кр. 36. І гласу божого не чули за буянням К. Псал. 145. 3) Свободное, ничем не стесняемое движение, парение. Буяння гордого ума. К. ПС. 46.
Буяр, ра, м. Большая лодка.
Буя́ти, я́ю, єш, гл. 1) Роскошно расти. Така бузина скрізь як ліс, ніхто туди не ходить, — та буяє так, що продертись трудно. Драг. 81. Поле в них буяє будяками. К. МБ. XI. 152. Гіллястий ясокір буяє. МВ. II. 174. 2) Буйствовать, бушевать. Козаки блукають купами по місту да буяють, як тії бугаї в череді, — хочуть двори ламати да грабувати старшину. К. ЧР. 322. Тепер, славити бога, тихо стало, а то все вітри буяли. Камен. у. 3) Парить, реять; жить и двигаться свободно. Буяли в небо крилами орлиці. Вінок. 228. Риба в морі і в ріках буяла. Чуб. I. 70.
