Варяни́ця, ці, ж. = Варениця.
Ва́рянка, ки, ж. Род кушанья, сваренного из капусты, капустной жижи. Вх. Лем. 395. Вх. Уг. 229.
Варьо́ха, хи, ж. = Варенуха. Ми вашої варьохи не пили. Грин. III. 500.
Васа́г, га́, м. Чумацкий воз. Св. Л. 187.
Васи́льо́к, лька, м. Раст.: а) Ocimum Basilicum. Вх. Пч. I. 11; б) Amarantus paniculatus L. ЗЮЗО. I. 111; в) Amarantus sanguinemus L. ЗЮЗО. I. 166; г) Salvia dumetorum Andrz. ЗЮЗО. I. 135; д) — польови́й. Thymus acinos. Лв. 102. Без васильків і без рути спочивайте, діти. Шевч. 204. Нехай Марусі вільце в'ють з хрещатого барвінку, з запашного васильку, з червоної калини. Нп. Ум. Васи́льо́чок. А у садочку два васильочки. Мет. 142.
Ва́ський, а, е. Ваш. Ogon. 72. Ваські звичаї не такі, як наські.
Ва́та, ти, ж. Род невода с мелкими ячеями для небольшой рыбы. Вх. Пч. II. 21.
Вата́г, га, м. 1) = Ватажок. Виходило з зеленого гаю сорок чоловік розбою, попереду ватаг молоденький на воронім коню. Рудч. Чп. 53. Він за ватага в заброді разом був три годи. Мкр. Н. 30. 2) Старший над пастухами. Ватаг — найстарший в полонині (при пастьбе скота); він порядкує там усім: людьми, маржиною, молоком. Шух. I. 189.
Вата́га, ги, ж. 1) Ватага, отряд, толпа; шайка. Простяглася по діброві понад Дніпром козацька ватага. Шевч. 170. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Рудч. Ск. I. 63. Яка ж ватага розбишак! Котл. Ен. 2) Стадо мелкого скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Нп. Віджени коров у череду, а овечок і телят у ватагу. Чуб. II. 529. 3) Стая. Вовків ціла ватага. Грин. I. 163. Ум. Вата́жка.
Ватагува́ння, ня, с. Бытие ватагом.
Ватагува́ти, гу́ю, єш, гл. Быть ватагом. Шух. I. 218.
Вата́жжя, жя, с. соб. Предводители, атаманы, начальники. Желех. Ном. VI.
Вата́жити, жу, жиш, гл. Предводительствовать, начальствовать. Уман. III. 149.
Вата́житися, жуся, жишся, гл. Волочиться, ухаживать. Молоде парубча, а за тією молодицею раз-у-раз ватажиться.
Вата́жка, ки, ж. 1) Ум. от ватага. 2) = Ватаг 1. Рудч. Чп. 101.
Вата́жко, ка, м. = Ватажок. ЗОЮР. I. 132.
Ватажкува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть предводителем, атаманом, старшим. Желех. См. Ватажити.
Вата́жний, ного, м. = Ватажок. Желех.
Вата́жник, ка, м. Пастух овец. Уже з села ватажники ватагу гнали. Шевч. 517. Ватажник пас вівці. Рудч. Ск. II. 50.
Ватажникува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть овечьим пастухом.
Ватажо́к, жка́, м. Предводитель, атаман, начальник. Хто ватажком піде перед вами? Шевч. 127.
Ва́терка, ки, ж. Ум. от ватра.
Ваторни́к, ка, м. 1) В жилище пастухов в полони́нах, называемом ста́я, жилое отделение, где спят и варят пищу пастухи. Шух. I. 186, 187. 2) Род пристройки при хате состоятельного гуцула, имеющего летом дома дойный скот, в которой приготовляют молочные продукты. Шух. I. 109.
Ва́торопка, ки, ж. Затруднение. Ваторопка через те була мірщикові, що того земля туди йде, а того туди. Черниг. у.
Ва́торопко, нар. Затруднительно, неудобно. З волами ваторопко в оранку, як муха куса, а то їми краще орати, ніж кіньми. Черниг. г.
Ва́тра, ри, ж. 1) Очаг. Шух. I. 186. Огонь. Жива́ ва́тра. Огонь, добытый при помощи трения друг о друга двух кусков дерева; добывается с известными обрядами вата́гом в полони́ні и служит для разведения огня в жилище пастухов и для совершения различных обрядовых действий над скотом, охраняющих, по мнению пастухов, этот последний. Шух. I. 191. 2) Под печи, на котором печется хлеб. Вх. Лем. 395. Ум. Ва́терка. Ой там на леваді ватерка ся курить. Гол. I. 290. Чи би ви не дали мені ватерки? Гн. II. 241.
Ватра́к, ка, м. Кухонный очаг на дворе. Желех.
