Вели́кий Луг. Так называлась у запорожцев низменность по левой стороне Днепра, ниже о. Хортицы, от устья реки Мокрой Московки до первого впадения в Днепр р. Конки, покрытая огромным вековым лесом, болотной травой и высокими камышами. Эварн. Вольн. запор. казаков. (2-е изд.) 124, 274. Січ — мати, а Великий Луг — батько. Ном. № 757. Ой повій, повій, вітре, через море та з Великого Лугу. Шевч. 56. Вели́кий піст. Великий пост. Ном. № 6410. Вели́кий понеді́лок, вівто́рок и пр. Страстной понедельник, вторник и т. д. Ном. № 11567. Вели́ка Руї́на. Период в истории правобережной Украины между 1672 и 1678 г. Вели́кий час. Продолжительное время. Не за вели́кий час. В короткое время. Вели́кого колі́на, вели́кої руки́. Знатный, родовитый. Св. Л. 217. 2) Рослый, высокий. Великий рости та розумний будь. Ном. Великий до неба, а дурний як треба. Ном. № 6347. 3) Название медведя у гуцулов. Шух. I. 22.
Вели́кість, кості, ж. 1) Величина. Виросло аж до великості справдешніх гір. Левиц. ПЙО. I. 479. 2) Большое количество.
Ве́лико, нар. Очень; сильно; много. На свого сина велико сердився. ЗОЮР. II. 49. Інший велико знає, а в мене пам'яті немає. Велико розумна… велико здібна. К. ХП. 16. Ум. Вели́чко.
Великово́їн, на, м. Великий воитель. Рудч. Ск. II. 185.
Великово́їнний, а, е. Тот, кто великий воитель. Іван великовоїнний за дним махом-побивахом сто душ побиває. Рудч. Ск. II. 185.
Великовче́ний, а, е. Многоученый. Левиц. Пов. 93.
Великогрі́шниця, ці, ж. Большая грешница. Замолоду ся жінка великогрішниця була: дитину свою занапастила. Змиев. у.
Вели́кодень, дня, м. = Великдень.
Велико́дний, я, е. Пасхальный. Маруся у великодню суботу сама вчинила паску. Кв. I. 67. Велико́дні свя́та, святки́. Светлый праздник, светлая неделя.
Великоду́шний, а, е. Великодушный. О, Байдо, воїне великодушний. К. Бай. 20.
Великолі́тній, я, є. Многолетний. Дерева великолітні. Шевч. 436.
Великомо́вний, а, е. Многоречивый. Не великомовна була… усе мовчки. МВ. II. 34.
Великомо́вність, ності, ж. Многоречивость. Желех.
Великомо́жний, а, е. Вельможный, знатный. Простих і великоможних смерть не минає.
Великому́ченик, ка, м. Великомученик. Де ж ти, великомучениче святий, пророче божий? Шевч. 561.
Великому́чениця, ці, ж. Великомученица. Шевч. 439.
Великоро́дний, а, е. Высокородный. Княгиня великородна. МВ. (О. 1862. III. 39).
Великорозу́мний, а, е. Очень умный. Ти вже в нас великорозумний. Левиц. КС. 27. Сим. 230.
Великосві́тній, я, є. Аристократический, принадлежащий к высшему свету. Соромились розмовляти нею (українською мовою) серед людей великосвітніх. К. ХП. 122.
Великотерпля́чий, а, е. Многотерпеливый. Бог великотерплячий. Васильк. у.
Ве́лич, чі, ж. Громадина, громада. Воли в його велич. Велич був покійний чумак. Ліс у мене стародавній, добрий; дуби — велич усе. Харьк. Дівка така велич. Константиногр. у.
Велича́ти, ча́ю, єш, гл. 1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, напідпитку гречкосієм, домонтарем величати. Макс. Один одного звикли добродіями величати. ЗОЮР. II. 201. 2) Почитать, относиться с уважением; чествовать. Дурня багатого всі величають. Ном. № 1429. Андрею, не будьте свинею, коли вас люди величають. Ном. № 2837. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи. Макс.
Велича́тися, ча́юся, єшся, гл. 1) Важничать; чваниться. Величається, як заєць хвостом. Ном. № 2488. Величається, мов попадя на весіллі. Ном. № 2491. 2) Возвеличиваться. Веселися ж, моє серце, величайся, моя славо! К. Псал. 31.
Величе́зний, величе́нний, а, е. Огромный, большущий. Желех.
Величе́нький, а, е. Довольно боль-
