Ведмедя́ка, ки, м. Большой медведь. Аф. 312.
Ведме́дячий, ведме́жий, а, е. Медвежий. Рудч. Ск. I. 134. Греб. 365. Ведмедячий барліг. Грин. I. 181. Ведме́же у́хо. Раст.: а) Verbascum Thapsus. ЗЮЗО. I. 140; б) Salvia aethiopis L. ЗЮЗО. I. 134.
Ведме́дько, ка, м. = Ведмедик.
Ведмежа́, жа́ти, с. Медвеженок. Од свині не будуть ведмежата, а ті ж поросята. Ном. № 13909. Ум. Ведмежа́тко. Мил. 19.
Ведме́жий. См. Ведмедячий.
Ведмі́дь, ме́дя, м. Медведь. Швидкий як ведмідь за перепелицями. Ном. № 10997. Не жируй з ведмедем, бо він тебе задавить. Ном. № 1213. Ум. Ведме́дик.
Ве́дрик, ка, м. Встречено в детской щедровке: Щедрик-ведрик! дайте вареник! Чуб. III. 477. См. Бе́дрик.
Ве́жа, жі, ж. 1) Башня. Верх Бескида калинова там же стоїть вежа нова. Гол. I. 141. 2) Тюрьма, заключение. Вежу одсиджує. 3) Святочная, на праздник пасхи, игра: пять или шесть мужчин становятся вместе, берясь друг за друга руками, у них на плечах еще два или три, у тех еще один, и так ходят. См. Дзвіниця, Оборіг. Гол. I. Объясн. к изобр. 21.
Вежо́вий, а, е. Башенный. Вежо́вий дім. Тюрьма. Звенигородка. Рк. Левицкого.
Везти́, везу́, зе́ш, гл. Везти. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Ном. № 7221.
Везу́чий, а, е. О лошади: хорошо везущий. Кобила хоч і шкапувата, та проте везуча. Нежин. у.
Ве́йкати, каю, єш, гл. Реветь по-медвежьему. Люди хотіли бога злякать та і сховались під місток. От тіки бог зійшов на місток, а вони: «Ве!» — «Вейкайте ж ви, — кае, — і довіку». Вони і побігли (ведмедями). Драг. 6.
Ве́кати, каю, єш, гл. 1) Издавать звук: ве. Желех. 2) Выражать отвращение. 3) Рвать, иметь рвоту.
Веке́лія, лії, ж. Трут. Шух. I. 191. См. Вакелія.
Ве́кнути, ну, неш, гл. Издать звук: ве. З усього маху стусонула Колісника міжи плечі, — той векнув. Мир. Пов. II. 69.
Ве́ксель, ля, м. Вексель. Векселя не дав. Г. Барв. 318.
Вележи́рувати, рую, єш, гл. Роскошествовать, жить по-барски. Чуб. VII. 575.
Велелю́дний, а, е. Многолюдный. Да вознесуть його в громаді велелюдній. К. Псал. 251.
Велелю́дно, нар. Многолюдно.
Велему́дрий, а, е. Весьма мудрый.
Велему́дро, нар. Весьма мудро.
Велерічи́вий, а, е. Многоречивый. Язик отой велерічивий. Шевч. 625.
Ве́лет, та, м. = Велетень. Уман. I. 68.
Велете́нський, а, е. Исполинский, гигантский. Уман. I. 68.
Ве́летень, тня, м. Великан, исполин, гигант. Велетні то були високі, високі люди — от як дерева. КС. 1885. IX. 186. Велетню у світі недовго жити. Ном. № 5826. Велетень у громаді — як правда в пораді. Ном. № 5827.
Ве́летів, това, ве. Принадлежащий великану. Видів мальовану велетову ногу. Гн. II. 4.
Ве́лий, а, е = Великий. Свята твоя дорога, боже! хто велий, яко ти, на світі. К. Псал. 175.
Вели́к, ка, ке = Великий. Велик пень, та дурень. Ном. № 6341.
Велика́нський, а, е. Огромный. Батенькові подарунок великанське сито. Гол. III. 465.
Вели́кдень, кодня, м. Светлое воскресенье. Не к різдву йде, а к великодню: уночі тріщить, а вдень плющить. Ном. № 518. Рахма́нський вели́кдень. По народн. поверьям, светлый праздник легендарных людей рахманов, которые празднуют его в тот день, когда доплывут к ним пущенные в страстные четверг или субботу скорлупы пасхальных яиц, а это бывает на преполовение. Ном. № 299. Руса́лчин вели́кдень. Четверг троицких праздников, когда, по поверью, празднуют русалки. ХС. I. 76.
Вели́кий, а, е. 1) Большой; великий. Як світ великий, так різне на нім буває. Ном. № 397. Великий дурень. Ном. Вели́кого сто́їти. Много стоить; много значить. Вели́ка доро́га. Дальняя дорога. Ой не їдь, синку, у велику дорогу. Нп. Вели́ка голова́. Умная голова. Нема чого журитися: нехай той журиться, що велику голову має. Ном.
