Визива́ння, ня, с. 1) Вызывание. 2) Брань, ругня. Вх. Лем. 397.
Визива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́звати, зву, веш, гл. Вызывать, вызвать.
Визива́тися, ва́юся, єшся, гл. Браниться. Зачали ся визивати. Вх. Лем. 397.
Ви́зивка, ки, ж. Брань, ругательные слова. Вх. Лем. 397.
Ви́зимувати, мую, єш, гл. Продержать, прокормить в течение зимы. Насилу визимували свою худобу.
Ви́зимуватися, муюся, єшся, гл. Перезимовать, прокормиться зимою. Вони виїхали, а кішка зосталася; так вона собі по клунях і визимується, і вилітується. Пирят. у.
Визира́ти, ра́ю, єш, сов. в. ви́зирнути, ну, неш, гл. = Виглядати, виглянути. Не виглядай, не визирай, а дальше ховайся. Ном. № 8508. Вибирай, визирай, молода дівчино. Мет. 14. Коником граєш, царя визираєш. АД. I. 25.
Визира́тися, ра́юся, єшся, гл. Смотреться. На́ ж дзеркало всесвітнє, визирайся. К. ХП. 73.
Ви́зиркати, каю, єш, гл. Высмотреть, уловить. Я визиркала таку годину, що люд поховавсь трохи, та й у гай. Г. Барв. 94.
Ви́зирцем, нар. Высматривая.
Визича́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́зичити, чу, чиш, гл. Одолжать, одолжить, занимать, занять, давать в долг. Аф. 329.
Ви́зівнути, ну, неш, гл. — ду́ха. Испустить дух. Бито коло стовпа киями поти, поки й духа визівнув. К. ЦН. 216.
Ви́зір, ру, м. 1) Вид; взгляд. Вх. Уг. 230. Употреб. в выражении: на ви́зір — на взгляд, для виду, видимости. Аби був на визір. Мнж. 186. 2) Окно. Острожск. у. Слов. Д. Эварн.
Ви́зірнитися, ниться, гл. безл. Вызвездить. Визірнилося як. Херс. у.
Визнава́ти, знаю́, є́ш, сов. в. ви́знати, знаю, єш, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнать, разведывать, разведать. Знайшли у його замок, та по тому й визнали, що він украв гроші у скрині. Волч. у. Оце недавно дитину вбила молодиця, то другої неділі й визнали. Харьк. 2) Заявлять, заявить, признавать, исповедывать. Не так було б мені свою праву руку одрубати важко, як тую правду визнати, вимовити. МВ. (О. 1862. I. 80). 3) Признаваться, признаться, сознаваться, сознаться, свидетельствовать, давать показание. Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнавав таке (що вбив). МВ. (О. 1862. I. 103). 4) Предсказывать, предсказать, предназначать, предназначить. Уже ся все те збуло, що визнано було. Чуб. III. 327.
Визнава́тися, знаю́ся, є́шся, сов. в. ви́знатися, знаюся, єшся, гл. Обнаруживаться, обнаружиться, сделаться известным. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія! МВ. II. 118.
Визна́ння, ня, с. 1) Открытие, дознание. 2) Исповедывание, признание; вероисповедание. Зачали ружни віри приставати грецам до їх визнаня православного. Гн. I. 181. 3) Сознание.
Ви́знати, ся. См. Визнавати, ся.
Визнаття́, тя́, с. = Визнання. Уростав з того визнаття гнів його на Галю. МВ. (О. 1862. І.84). По його визнаттю стала громада радитись, що робити. МВ. (О. 1862. I. 102).
Визнача́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́значити, чу, чиш, гл. 1) Обозначать, обозначить, назначать, назначить, предъявлять, предъявить. Границю визначив. К. Псал. 236. 2) Обнаруживать, обнаружить. Нарізуваться на черкес тепер не приходиться, треба умкнуть, бо пластуни себе визначили, що мало їх. О. 1862. II. 64.
Визнача́тися, ча́юся, єшся, сов. в. ви́значитися, чуся, чишся, гл. Обозначаться, обозначиться, определяться, определиться, отличаться, выделяться, выдаваться.
Ви́значити, ся. См. Визначати, ся.
Визна́чувати, чую, єш, гл. = Визначати. Визначує дорогу блискавицям. К. Іов. 60.
Ви́зол, лу, м. Осадок золы после бучения. Уман. II. 246.
Ви́золити, лю, лиш, гл. Выбучить. Аф. 328.
Ви́золитися, люся, лишся, гл. Выбучиться. На̀те й мої штани, — нехай визоляться. Ном. № 6432.
Ви́золотити. См. Визолочувати.
Визоло́чувати, чую, єш, сов. в. ви́золотити, чу, тиш, гл. Позлащать, позолотить, вызолотить. Якби в мене була золота солома, я б вас, каже, визолотив. Ном. № 12765.
