Ви́слухач, ча, м. Слушатель. Будь добрим вислухачем, будеш добрим повідачем. Ном. № 12871.
Вислу́хувати, ую, єш, гл. = Вислуха́ти.
Вислю́га, ги, м. Повеса. Млр. л. сб.
Ви́смажити, ся. См. Висмажувати, ся.
Висма́жувати, жую, єш, сов. в. ви́смажити, жу, жиш, гл. Выжаривать, выжарить, вытапливать, вытопить (жир).
Висмажуватися, жуюся, єшся, сов. в. ви́смажитися, жуся, жишся, гл. Выжариваться, выжариться, вытапливаться, вытопиться (о жире).
Ви́смалити. См. Висмалювати.
Висма́лювати, люю, єш, сов. в. ви́смалити, лю, лиш, гл. Выжигать, выжечь.
Ви́смердітися, джуся, дишся, гл. Вывоняться, утратить дурной запах. Завтра в нас гості будуть, а до завтрього хати не висмердяться. Левиц. I. 403.
Ви́смик, ку, м. Возвышение на дороге. Не хочу багацько набирать, а то буде мені до Богуслава три висмики, то важко на коні. Каневск. у. Ум. Ви́смичок.
Висмика́ти, каю, єш, сов. в. ви́смикнути, ну, неш, гл. Выдергитать, выдернуть. Спід пояса шовкову хустку висмикав. Нп. З лоба очі висмикати. АД.
Ви́смикатися, каюся, єшся, сов. в. ви́смикнутися, нуся, нешся, гл. Выдергиваться, выдернуться. Висмикнувся кінець мотузка.
Ви́смичок, чка, м. Ум. от висмик.
Висміва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́сміяти, смію, єш, гл. Осмеивать, осмеять, поднять на смех. Ном. № 9441.
Висміва́тися, ва́юся, єшся, гл. Насмехаться, издеваться.
Ви́смоктати. См. Висмоктувати.
Висмо́ктувати, тую, єш, сов. в. ви́смоктати, кчу, чеш, гл. Высасывать, высосать. Довго держав він чарку коло рота, висмоктував останню крапельку. Левиц. I. 137. Висмоктав з самого серця кров. Стор. МПр. 32.
Ви́смолити. См. Висмолювати.
Висмо́лювати, люю, єш, сов. в. ви́смолити, лю, лиш, гл. Осмоливать, осмолить.
Ви́снажити, ся. См. Виснажувати, ся.
Висна́жувати, жую, єш, сов. в. ви́снажити, жу, жиш, гл. Обессиливать, обессилить, истощать, истощить.
Висна́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. ви́снажитися, жуся, жишся, гл. Обессиливать, обессилеть, истощаться, истощиться.
Ви́снитися. См. Висинатися.
Ви́снувати, ную, єш, гл. 1) Израсходовать на основу (нитки). 2) Сосновать.
Ви́снути, сну, неш, гл. 1) Виснуть. 2) О человеке: торчать.
Висо́к, ска́, м. 1) Висок. Сивизна на висках. Ном. № 8709. 2) Отвес (у каменщиков). Сумск. у. Ум. Висо́чок. МВ. (О. 1862. I. 92).
Висо́кий, а, е. 1) Высокий. Високий до неба, а дурний як треба. Ном. № 6347. Долина глибока, а могила висока. Мет. 79. 2) Высоко находящийся. 3) Возвышенный. Ум. Височе́нький. Вийшла височенька дівчина. Стор. I. 99.
Висо́кість, кості, ж. 1) Высота, вышина. Летить орел понад морем по високій високості. Мет. 2) Возвышенность.
Ви́со́ко, нар. Высоко. Не дивись високо, бо запорошиш око. Ном. № 2552. Ум. Височе́нько.
Високоду́мний, а, е. Гордый, высокомерный.
Високоду́мно, нар. Гордо, высокомерно.
Високоду́мство, ва, с. Высокомерие, гордость. Левиц. I. 502.
Високопова́жний, а, е. Многоуважаемый, глубокоуважаемый. Ось високоповажний пан Шрам із сином. К. ЧР. 211.
Високоро́гий, а, е. С высокими рогами. Воли високорогі половії дивляться з загороди у двір поважно. МВ. II. 134.
Високосла́вний, а, е. Прославленный. Високославні герої. К. Дз. 23.
Високоста́нний, а, е. Высокий ростом. Народ ручий… високостанний. О. 1862. IX. 63.
Високочо́лий, а, е. С высоким челом; с высоко поднятой головой. Мов ті діди високочолі, дуби з Гетьманщини стоять. Шевч.
Високошано́вний, а, е = Високоповажний. Послухали доброї ради високо-
