каться, откликнуться. На моє прохання відгукнулись.
Ві́дгулень, льня, м. Домашняя лошадь, отбившаяся в табун диких лошадей. О. 1862. 17—19.
Відгу́лити, лю, лиш, гл. Отклонить. А батько оце умисне кажуть, щоб мене від роботи відгулити. Федьк.
Відгуля́ти, ля́ю, єш, гл. Отпраздновать, отпировать. Зараз одгуляли весілля. Рудч. Св. I. 129.
Відгусти́, ду́, де́ш, гл. Окончить гудеть, шуметь. Одгуло весілля, зосталися молоді самі у хаті. Марко Вовчок. (О. 1862. I. 95).
Віддава́ння, ня, с. = Віддання. Ум. Віддава́ннячко. Покинула сина та ще й не женила; покинула дочку на віддаваннячку. Нп.
Віддава́ти, да́ю, є́ш сов. в. відда́ти, да́м, даси́, гл. 1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Чуб. I. 173. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. Рудч. Ск. I. 9. Відда́ти бо́гові ду́шу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й богу душу віддав. Чуб. I. 156. — хвалу́. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу богові оддав. МВ. I. 16. — на добри́день. Пожелать доброго дня. І добридень мені оддала. Левиц. I. 14. — поклі́н. Поклониться. 2) Выдавать, выдать замуж. Тоді дівку віддавай, коли люди трапляються. Ном. № 5928. Як будуть тебе, моя мила, за іншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. Мет. 60. 3) Передавать, передать, выражать, выразить. 4) Протягивать, протянуть голосом при конце песни, причем делается рулада от высокого к низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. Любеч. 5) Теплеть, потеплеть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало. Константиногр. у.
Віддава́тися, даю́ся, є́шся, сов. в. відда́тися, да́мся, даси́ся, гл. 1) Отдаваться, отдаться. Левиц. Пов. 81. 2) Выходить, выйти замуж. Чого журиться? Нехай та журиться, що віддається. Ном. № 2265. Мамко моя старенькая, хочу ся віддати, коли б прийшли старостоньки до нашої хати. Гол. I. 197. 3) Отдаваться, отдаться (о звуке и пр.). Як Тетяна засміється, в душі радість оддається. Котл. МЧ. 4) Выражаться, выразиться, передаваться, передаться, отражаться, отразиться. В тих писаннях красний божий мир і чоловіча жизнь… не оддались так правдиво, як воно єсть у нас перед очима. К. Гр. Кв. 19.
Віддалеки́, нар. Издали. Іще оддалеки зачув Петро глухий галас мов на ярмарку. К. ЧР. 257.
Віддали́ти, ся. См. Віддаляти, ся.
Віддалі́, нар. = Віддалік. Я став собі оддалі і дивлюся, що то він робитиме. Волч. у.
Віддалі́к, нар. Поодаль. А лисиця оддалік стоїть. Рудч. Ск. I. 21.
Віддалі́ти, лі́ю, єш, гл. Поотстать, отдалиться. Не жени коні: лоша віддаліло — не здожене. Усе вже те оддаліло, проминуло. МВ. (О. 1862. I. 95).
Віддаля́ти, ля́ю, єш, сов. в. віддали́ти, лю́, ли́ш, гл. Отдалять, отдалить, удалять, удалить. Бог віку прибавив, а від смерті оддалив. Ном. № 13920.
Віддаля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. віддали́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Отдаляться, отдалиться, удаляться, удалиться. Тепер же я сиротина у світі зосталась, що від роду віддалилась, а від села одійшла. Чуб. V. 747.
Ві́ддаль, нар. Издали. Відьми так не вдариш, а треба кинуть на-оддаль, то попадеш. Грин. I. 66.
Відда́ниця, ці, ж. Невеста. О. 1861. XI. 49. Св. Л. 134.
Відда́ння́, ня, с. 1) Отдача. Шість кабанів чорт мав, бідному чоловікові дав і на вічне віддання пропало. Драг. 7. Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання. 2) Выход замуж. Св. Л. 197. Дівчина на відданні. Девушка невеста, взрослая девушка. У мене ж дочка на відданні Г. Барв. 11. 3) Народный праздник 15 января. ХС. I. 74. Чуб. III. 5. Ум. Відда́ннячко. Маю сестру на відданнячку. Головацький. IV. 547.
Віддаро́вувати, вую, єш, сов. в. віддарува́ти, ру́ю, єш, гл. Отдаривать, отдарить.
Віддаро́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. віддарува́тися, ру́юся, єшся, гл. Отдариваться, отдариться.
Відда́рок, рку, м. Обратный подарок. МУЕ. III. 76. Відда́рки дава́ти. Отдаривать. Маркев. 126.
Відда́ти, ся. См. Віддавати, ся.
