Відда́ток, тку, м. То, что нужно отдать.
Відда́ха, хи, об. Отдающий, отдающая. Будь узяха, будь і оддаха. Ном. № 10651.
Відда́ча, чі, ж. = Віддання 1 и 2. На оддачі (донька) = на відданню. Чуб. IV. 63.
Відде́рти, ся. См. Віддирати, ся.
Віддиви́тися, влю́ся, вишся, гл. Окончить смотреть. Умирающая говорит: Очі ж мої каренькії віддивилися, уста ж мої сахарнії 'дговорилися. Чуб. I. 771.
Віддима́ти, ма́ю, єш, сов. в. відду́ти, відідму́, ме́ш, гл. 1) Отдувать, отдуть. 2) Віддима́ти гу́би. Выпячивать губы. Переносно: сердиться. Оддув губи, як капиці. Ном. № 3368.
Віддима́тися, ма́юся, єшся, сов. в. відду́тися, відідму́ся, ме́шся, гл. 1) Отдуваться, отдуться. 2) О губах: выпячиваться, выпятиться. Очі горять, губи оддулись. Мир. ХРВ. 33.
Віддира́ти, ра́ю, єш, сов. в. відде́рти и відідрати, деру́, ре́ш, гл. 1) Отдирать, отодрать, отрывать, оторвать. Відірвав нитки, утяг у голку та й почав пришивати до чумарки те, що віддер. Харьк. 2) Только несов. в. Отплясывать, откалывать. Метелиці та гопака гуртом віддирають. Шевч.
Віддира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. відде́ртися и відідратися, деру́ся, ре́шся, гл. Отдираться, отодраться, отрываться, оторваться.
Відди́ха, хи, ж. Отдых. Трихи та мнихи — нема оддихи. Ном. № 10952.
Віддиха́ння, ня, с. Отдохновение. Пішов у темний лужок на віддихання. Чуб. V. 773.
Віддиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. відди́хати, хаю, єш и відітхну́ти, ну́, неш, гл. 1) Переводить, перевести дух, стать свободно дышать. Дише, дише, поки віддише. 2) Отдыхать, отдохнуть. Полягайте та віддиште трохи. Рудч. Ск. I. 92. Прийшов у ліс і ліг оддихати. Чуб. I. 5. Сіла одітхнути. Левиц. I. 39.
Відди́хатися, хаюся (шуся), єшся, (шешся), гл. = Віддихати 1. Засапався, ніяк не віддишуся.
Віддівува́ти, ву́ю, єш, гл. Прожить девичью жизнь. Я вже своє дівоцтво віддівувала. Киев. г.
Віддіжу́рити, рю, риш, гл. Заморить работой. Мабуть добре Карпа на панщині віддіжурили, що на улиці нема. Васильк. у.
Ві́дділ, лу, м. Отдел, раздел. Старший син, швець, уже й одружився і на одділ пішов. Г. Барв. 487.
Відділи́ти, ся. См. Відділяти, ся.
Відділя́ти, ля́ю, єш, сов. в. відділи́ти, лю́, лиш, гл. Отделять, отделить; уделять, уделить. Одділи маненьку часточку землі на моє ім'я. Чуб. I. 143. Одділив йому половину царства. Рудч. Ск. II. 75.
Відділя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відділи́тися, лю́ся, лишся, гл. Отделяться, отделиться.
Віддрючкува́ти, ку́ю, єш, гл. Побить палкой. Славяносерб. у.
Віддуба́сити, шу, сиш, гл. Отколотить, отдуть. Стор. I. 239.
Відду́ти, ся. См. Віддимати, ся.
Відду́хати, хаю, єш, гл. = Віддухопелити. А що, добре тебе оддухали? Пирят. у.
Віддухопе́лити, лю, лиш, гл. Отколотить. Іноді віддухопелять добре. Г. Барв. 365.
Віддуши́ти. См. Віддушувати.
Відду́шувати, шую, єш, сов. в. віддуши́ти, шу́, шиш, гл. Отдавливать, отдавить. Віддушувати сир.
Віддюба́рити, рю, риш, гл. Отколотить, сильно побить. О. 1862. II. 58.
Віддя́ка, ки, ж. Благодарность; отплата; возмездие. Ум. Віддя́чка.
Віддя́кувати, кую, єш, віддя́чити, чу, чиш, гл. 1) Отблагодарить. Ном. № 12068. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим диявольским синам, гукали громадяни, віддячим! Стор. МПр. 51.
Віддя́куватися, куюся, єшся, віддя́читися, чуся, чишся, гл. = Віддякуватися, віддячитися. Грин. I. 114. Я не зможу тобі віддячитися. Федьк.
Віддя́чка, ки, ж. Ум. от віддя́ка.
Віддя́чливий, а, е. Старающийся отблагодарить чем-либо. Він такий оддячливий був. Черниг. у.
Віде́й, нар. = Відай.
Віде́льга, ги, ж. = Відлига. Вх. Зн. 7.
Віде́речко, віде́рко, ка, с. Ум. от відро́.
Відерко́вий, а, е. Ведерный.
Віде́рник, ка, м. 1) Делающий ведра. 2) Горшок, чугун вместимостью в 1 ведро. Купила собі горщик-відерник.
