Віде́рце, ця, с. Ум. от відро́.
Від'є́мний, а, е. О зерне: легковесный и потому отлетающий при провеивании вместе с мякиной. Од'ємна пшениця. Рк. Левиц.
Віджа́лувати, лую, єш, гл. Не пожалеть дать. Родителів має (черниця) заможних, то нехай родителі оджалують їй дещо на прожиття, бо вселилася вона у їх в такім убожестві, що й не сказати. МВ. II. 164. Віджалуйте гроші на таке діло.
Віджа́рити, рю, риш, гл. Отпороть розгами, высечь. Узяли його лакеї на стайню та так оджарили, що ні лягти, ні сісти. Мир. ХРВ. 53.
Віджарто́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. віджартува́тися, ту́юся, єшся, гл. Став шинкар свою жінку зневажати; вона усе оджартовувалась, сміялася. МВ. II. 185.
I. Віджа́ти. См. Віджимати.
II. Віджа́ти. См. Віджинати.
Віджахну́ти, ну́, не́ш, гл. Отогнать страхом, вообще отогнать, отбить силой, оружием.
Віджахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отскочить от кого в ужасе, в испуге. (Відьми) кинулись на Пантелемона і оджахнулись од круга. Грин. I. 67.
Віджива́ти, ва́ю, єш, сов. в. віджи́ти, живу́, ве́ш, гл. 1) Оживать, ожить; приходить, прийти в себя. 2) Отживать, отжить. Він уже свій вік оджив.
Відживи́ти. См. Відживляти.
Відживі́ти, ві́ю, єш, гл. Ожить. Дожидали побачиться так, як дня сонячного, що його дожидає чоловік і радіє, одживіє, діждавшися. МВ. (О. 1862. I. 78).
Відживля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відживи́ти, влю́, виш, гл. Оживлять, оживить. Те кохання, що його одживило, живу й муку йому собою завдало. МВ. (О. 1862. I. 78).
Віджима́ти, ма́ю, єш, сов. в. віджа́ти, відіжму́, меш, гл. Выкручивать, выжимать, выжать мокрое белье. А дівка-чорнявка порається у другій хаті — віджимає сорочки. Рудч. Ск. II. 151. Мотря стала віджимати сорочки з відмоки. Левиц. КС. 43.
Віджина́ти, на́ю, єш, сов. в. віджа́ти, відіжну́, не́ш, гл. Жать, сжать за долг.
Віджина́тися, на́юся, єшся, гл. О жнеце: работая, обгонять остальных жнецов. Оджинатись од женців.
Віджи́ріти, рію, єш, гл. Отжиреть.
Віджи́ти. См. Відживати.
Віджобоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Отшептать. А баба таки віджобоніла трохи хоробу.
Віджува́ти, жую́, є́ш, гл. Отжевать. Теля віджувало рукава в сорочці.
Віджуха́ритися, рюся, ришся, гл. Отделаться. Насилу віджухарився від десятника.
Відза́ддя, дя, с. Мякина. Желех. Ум. Відза́ддячко. Що ж она діє? Золото пряде. Ходім до неї колядувати, ой чей же нам дасть по колядочці, по колядочці, хоть відзаддячко, хоть відзаддячко, хоть відпрядочки. Гол. IV. 31.
Відзвича́їти. См. Відзвичаювати.
Відзвича́ювати, ча́юю, єш, сов. в. відзвича́їти, ча́ю, їш, гл. Отучать, отучить. Желех.
Відзво́лити, ся. См. Відзволяти, ся.
Відзволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. відзво́лити, лю, лиш, гл. Освобождать, освободить, выручить. Рудч. Ск. I. 138. Ото одзволив (од чортів) він сина. Драг. 51. Ти одзволив нас од смерті. Рудч. Ск. I. 120.
Відзволя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відзво́литися, люся, лишся, гл. Освобождаться, освободиться. Одзволилась єси від недуги твоєї. Єв. Л. XIII. 12.
Відзе́мок, мка, м. Часть древесного ствола до ветвей.
Відзива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відізва́ти, зву́, веш, гл. Отзывать, отозвать.
Відзива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відізва́тися, зву́ся, вешся, гл. Отзываться, отозваться. Чуб. I. 141.
Ві́дзимки, ків, м. мн. Исход зимы, время после зимы, когда еще возвращаются зимние явления. Берд. и Житом. у.
Відзимува́ти, му́ю, єш, гл. Перезимовать.
Відзіго́рний, а, е. Франтоватый. Така відзігорна — не впади, пороше, на моє хороше. Уман. у. Подольск. у. См. Фіцігорний.
Відзіря́тися, ря́юся, єшся, гл. Скалить зубы. Лежить собака та й відзіряється. Полт. Їй би усе тільки до хлопців відзірятися. Полт.
Відзна́ка, ки, ж. Знак; отметка. Желех.
Відзнача́ти, ча́ю, єш, сов. в. відзначи́ти, чу́, чи́ш, гл. Отмечать, отметить.
