Відзнача́тися, ча́юся, єшся, сов. в. відзначи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Отражаться, отразиться, обозначаться, обозначиться. Ні в чім так не відзначилась душа, як у пісні.
Відзоли́ти. См. Відзолювати.
Відзо́лювати, люю, єш, сов. в. відзоли́ти, лю́, лиш, гл. 1) Щелочить, выщелочить (белье). 2) Бранить, выбранить. Так його, так!… одзоліть його! Мир. Пов. II. 62.
Відзя́пити, плю, пиш, гл. Отворить, распахнуть. Відзяпити двері навстяж.
Відібра́ти. См. Відбирати.
Відігна́ти. См. Відганяти.
Відіграва́ти, граю́, є́ш, сов. в. відігра́ти, гра́ю, єш, гл. Играть, сыграть. Дав йому своєї скрипки одограть весілля. Грин. II. 58—59.
Відіграва́тися, граю́ся, є́шся, сов. в. відігра́тися, гра́юся, єшся, гл. 1) Быть игранным, сыгранным. 2) Отыгриваться, отыграться.
Відідни́ти, ню́, ни́ш, гл. Вынуть дно у бочки.
Відідра́ти, віддеру́, ре́ш, гл. = Віддерти.
Відідра́тися, віддеру́ся, ре́шся, гл. = Віддертися. Відодреться латка від одежини. Єв. Мт. IX. 16.
Відізва́тися. См. Відзива́тися.
Відійма́ти, ма́ю, єш, сов. в. відійня́ти, йму́, меш, гл. Отнимать, отнять. Грин. III. 519. Воли випрягає, пугу одіймає. Чуб. V. 279. Що малий пан вліпить, то і великий не відойме. Ном. № 1277.
Відійма́тися, ма́юся, єшся, гл. Расставаться. Не клопоч мені голови, бо я і так клопіт маю, від роду ся відіймаю. Pauli.
Відійти́. См. Відходити.
Відімкну́ти. См. Відмикати.
Відімсти́ти. См. Відімщати.
Відімча́ти, чу́, чи́ш, гл. Быстро отвезти или отнести. Ой ти, коте сірий, та вимети сіни, а та, кішко, не ворчи, піди сміття одімчи. Мил. 43. Одімчить було которий возом… харчі там і барило. Сим. 222.
Відімща́ти, ща́ю, єш, сов. в. відімсти́ти, мщу́, сти́ш, гл. Отомщать, отомстить.
Відімще́ння, ня, с. Отмщение.
Відіпня́ти. См. Відпинати.
Відіпра́ти, ся. См. Відпира́ти, ся.
Відіпрі́ти, прі́ю, єш, гл. О льде: оттаять. Як пішли були дощі, од берега відопріла крига, а то всюди лежить недвижима. Волч. у.
Відіпхну́ти. См. Відпихати.
Відіп'я́ти. См. Відпинати.
Відірва́ти, ся. См. Відривати, ся.
Відісла́ти. См. Відсилати.
Відіспа́ти, сплю́, спи́ш, гл. 1) Проспать. Відіспа́ти ове́ць. Проспать до тех пор, пока овцы разбредутся. Як чабан одіспав вівці, то, прокинувшися, голосить за ними, і пішов шукати. О. 1862. V. Кух. 34. 2) Отоспаться, не доспав, наверстать и выспаться потом. Одіспав сьогодні за ввесь тиждень.
Відіткну́ти, ся. См. Відтикати, ся.
Відітну́ти, тну́, неш, гл. = Відтяти. Відотну тобі хвіст. Стор. І. 221.
Відітхну́ти. См. Віддихати.
Від'їда́ти, да́ю, єш, сов. в. від'ї́сти, ї́м, їси́, гл. 1) Отъедать, отъесть. Розжалобивсь, як вовк над поросям: від'їв ніжки та й плаче. Ном. № 4692. 2) Только сов. в. Кончить есть, съесть. То беріть та їжте! — Я вже, каже, своє од'їв. Грин. I. 53. 3) Наверстывать, наверстать потерянное в еде, съев разом. Їж, від'їдай за снідання, бо тобі й поснідати не довелось. Харьк.
Від'їда́тися, да́юся, єшся, сов. в. від'ї́стися, ї́мся, їси́ся, гл. 1) Откармливаться, откормиться. 2) Їсти як зва́рить, то не від'їси́ся. Так вкусно сварит, что все ел бы. Св. Л. 17.
Від'їжджа́ти, жа́ю, єш, гл. = Від'їздити. Ой куди ти їдеш, куди від'їжджаєш, ти, козаченьку Марку? Мет. Покидає, від'їжджає в Китай-городочок. Мет.
Від'ї́зд, ду, м. Отъезд.
Від'ї́здити, жджу, диш, гл. Отъездить, кончить, перестать ездить. Од'їздила вже своє. Сим. 236.
Від'їзди́ти, жджу́, ди́ш, сов. в. від'ї́хати, ї́ду, деш, гл. 1) Отъезжать, отъехать от чего. Від'їхав уже від воріт. 2) Уезжать, уехать. До города Крилова від'їздити. Макс.
Від'їзни́й, а́, е́. Который на отъезде, прощальный. Так може, діду, й од'їзної (чарки)? О. 1862. I. 51. Від'їзне́ = Відклінне.
Від'ї́сти, ся. См. Від'їдати, ся.
Від'ї́хати. См. Від'їзди́ти.
