инском городском суде. Молодець же нашого міщанського роду, син нашого війта. К. ЧР. 296. Чия справа? — Війтова. — А хто судить? — Війт. Ном. № 2571. 2) Сельский староста, сельский старшина. Вже наш війт не буде більше ходити під вікнами та ззивати людей на панщину. О. 1862. II. 78. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту, а паперу в мене нема. Г. Барв. 367.
Війте́нко, ка, м. Сын ві́йтів. Невже ви хочете, щоб за вашого війтенка батько силував одним-одну дочку? К. ЧР. 297.
Війти́ха, хи, ж. Жена ві́йтова. Гол. IV. 450.
Ві́йтів, това, ве. Принадлежащий ві́йтові. Нема над ню і над війтову свиню. Ном. № 2517. Не війтова дочка, та до речі говорить. Ном. № 13059.
Війтівна, ни, ж. Дочь ві́йтова. Ой я із Кракова війтівна, я ж тобі, серце, не рівня. Нп.
Війті́вство, ва, с. Должность ві́йтова.
Війті́вщина, ни, ж. Двор и дом ві́йта. Желех.
Війтува́ти, ту́ю, єш, гл. Быть ві́йтом. КС. 1882. V. 354.
Війце́, ця́, с. В упряжи плуга — дышло, находящееся между двумя парами волов (Новомоск. у.). От він узяв, нарвав війце і підпріг її, а жінку поставив за погонича. Рудч. Ск. I. 180. Чуб. VII. 399.
Війя́, війя́, с. Дышло у воловьего воза. Kolb. I. 67. Рудч. Чп. 249, 250. Один чумак занедужав, на війя схилився. Нп.
Вік, ку, м. 1) Век, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люди (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люди побачать. Ном. № 7019. Збавив я тобі віку. Стор. МПр. 22. Вік. Вечно. Не вік дівувати. Шевч. 14. Вік вікува́ти. Проводить всю жизнь. Щаслива я з тобою, Ясю, я б рада тут і вік вікувати. Во вік-ві́ка, во ві́ки-ві́чні, по вік-ві́чний, вовіки. Вечно, всегда. Во вік-віка його будуть славити народи. К. Псал. 48. Вовіки радуватись буде, хто на тебе кладе надію. К. Псал. Да́ти на вік. Определить долгую жизнь. На вік-ві́ки, на ві́ки-ві́чні, наві́ки, на всі ві́ки. Навеки, навсегда. І заснути на вік-віки. Шевч. 225. А путь ледача нечестивих на віки-вічні погибає. К. Псал. 2. Тепер же я сиротою навіки зостала. Мет. Чужий, на всі віки чужий. МВ. (О. 1862. I. 79). Дові́ку, до сме́рті-ві́ку. До смерти, до конца жизни; всегда? Йому три дні до віку зісталось. Борз. у. Гуляла б у батька, гуляла б довіку дівчиною молодою. Мет. 79. Будеш у мене до смерті-віку хліб-сіль уживати. Дума. Дові́ку не. Никогда. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже довіку. Макс. Покі́ль ві́ку. Всю жизнь. 2) Лета. Віком молода. МВ. (О. 1862. I. 76). І мати служила молодого віку. Мир. Пов. II. 44. 3) Век, столетие. 4) — чолові́чий. Раст. Hemerocallis fulva L. ЗЮЗО. I. 124. Ум. Вічо́к. Та й вічок довгий, пробуток добрий. Kolb. I. 103.
Віківщи́на, ни, ж. Старина. Пожалуй віковщину раз, а вона тебе десять раз.
Вікна́стий, а, е. С большими окнами; со многими окнами.
Вікни́на, ни, ж. 1) Прорубь в стене для окна. 2) Не заросшее водорослями место на болоте. 3) Воронка водоворота.
Вікно́, на́, с. 1) Окно. Ой одсунь вікно да кватирочку. Мет. 162. Не тільки світу, що в вікні. Посл. 2) Отверстие во льду для ловли рыбы. 3) = Вікнина 2. Ум. Віко́нце, віко́нечко.
Вікно́вина, ни, ж. Чистое место на заросшем озере или болоте. Канев. у.
Вікня́р, ра́, м. = Скляр. Вх. Лем. 399.
Ві́ко, ка, с. 1) Крышка сундука, квашни, бадьи, гроба и пр. Мил. 169. Вас. 150. Зроблю… на діжку віко. Ном., стр. 295, № 155. Зриваю з труни віко, припав до неї. Г. Барв. 212. 2) Веко. МВ. I. 57.
Вікови́й, а́, е́. Старый, удрученный летами. Не вмирає віковий, тільки часовий. Ном. № 7262.
Вікові́чний, а, е. Вечный, века существующий, вековечный.
Вікода́вній, я, є. Древний, очень старый. К. (Желех.). Це дід вікодавній. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Віко́нечко, ка, с. Ум. от вікно́.
Віко́нний, а, е. Оконный. Подивився козак Нечай в віконну кватирку. Нп.
