Cirsium arvense Scop = Осот. ЗЮЗО. I. 118.
Ві́дьмити, млю, миш, гл. Колдовать, чародействовать. Параска плеще громаді, що я відьмила. Лев. ПЙО. I. 375.
Ві́дьмище, щі, ж. Ув. от відьма.
Відьмува́ти, му́ю, єш, гл. Заниматься колдовством, колдовать, быть ведьмой.
Відьо́мство, ва, с. Колдовство, чародейство. Відьомства у рожденної відьми… навчилась.
Відьо́мський, а, е. Свойственный, относящийся к ведьме. І зараз в горщичок наклали відьомських всяких різних трав. Котл. Ен.
Відьо́ха, хи, ж. = Відьма. На ню у нас подейкують, що вона таки відьоха. Змиев. у.
Віже́ний, а, е. ? Нехай бог милує всякого хрещеного та й попа віженого. Ном. № 8386.
Ві́жечки, чо́к, ж. мн. Ум. от ві́жки.
Віжки́, жо́к, ж. мн. Возжи. Тягну за віжки, тпрукаю, — нічого не вдію. Стор. I. 147. Ум. Віжечки.
Віз, во́за, м. 1) Воз, телега. Род. мн. віз и возі́в. Чуб. VII. 401. Части воза: снасть, я́щик, коле́са, голо́блі или війя́ с ярмо́м (см. все это Рудч. Чп. 249—250). Треба, як п'ятого колеса до воза. Ном. 9811. Привезено сіна тридцять віз. Екатериносл. у. Віз літерняќ. См. Літерняк. 2) Созвездие Большой Медведицы. Грин. I. 1. Мнж. 148. Віз на небі вниз повертавсь. Котл. Ен. VI. 20. Глянув на зорі, аж Віз уже докочується геть-геть. Кв. 3) Род карточной игры: свои козыри. КС. 1887. VI. 465. Підвезти́ во́за, візка́. Поддеть, сделать неожиданную неприятность. Ум. Візо́к, во́зик, візо́чок, во́зичок.
Візанті́єць, ті́йця, м. 1) Житель Византии. 2) Православный. Я — круглий сирота між лютеран, латинців, візантійців-християн. К. ПС. 59.
Візанті́йство, ва, с. Образ мыслей и поступков, подобный византийскому. А панство буде панувать… та візантійство прославлять. Шевч. II. 211.
Візанті́йський, а, е. Византийский. Желех.
Візанті́я, ті́ї, ж. Византия, Константинополь. Босфор клекотить, неначе скажений; то стогне, то виє: йому Візантію хочеться збудить. Шевч. 58.
Візеру́нок, нка, м. Виньетка. Зроблю маленьку книжечку; хрестами і візерунками з квітками кругом листочки обведу. Шевч. 376.
Ві́зир, ра, м. Визирь. Іде султан, покинувши в дивані башів та візирів широкомовних. К. МБ. XII. 269.
Візни́к, ка́, м. Возница, кучер. Гол. I. 50. Кучерявий візниче, поганяй воли швидше! Грин. III. 491. Ум. Візни́ченько. Велю коникам вівса дати, а візниченькам підождати. Грин. III. 548.
Візни́ка, ки, м. Кучер, возница. МВ. (О. 1862. III. 51). Послав свого візнику попитати дороги. Чуб.
Візни́ця, ці, м. = Візник. МУЕ. III. 114.
Візни́ченько, ка, м. Ум. от візни́к.
Візни́чий, чого, м. = Візник. Велю коникам вівса дати, а візничому підождати. Грин. III. 491.
Візо́к, зка́, зо́чок, чка, м. Ум. от віз.
Вій, во́я, м. Жмут хворосту при заплетании плетня. Мнж. 177. Полоса плетня (в длину). Пліт маєш городити на сім воїв. Вх. Зн. 7. Ум. Війо́к. Мнж. 177.
Вій, ві́я, м. Мифическое существо с веками до земли.
Війї́на, ни, ж. Половина (по длине) волового дышла. Миусск. окр.
Ві́йка, ки, ж. 1) Ум. от ві́я. Вх. Пч. I. 14. 2) = Віячка. Вх. Зн. 8. 3) Веялка. Славяносерб. у.
Війми́ти, млю́, ми́ш, гл. Отнять. Ще мені мачуха сорочки не вшила, вже мені мачуха здоров'я віймила. Гол. III. 274.
Війна́, ни́, ж. Война. Ум. Ві́йнонька, ві́йночка.
Війну́ти, ну́, не́ш, гл. Подуть, повеять. Хатина чепурно вибілена, тепла та ясна, тиха та щасна, війнула на нього якимсь теплим духом. Мир. ХРВ. 217. См. Вінути.
Війо́к, війка́, м. Ум. от вій, воя.
Ві́йсько, ка, с. Войско. Військо йде, як мак цвіте. Ном. № 4206.
Військо́ви́й, а, е. 1) Войсковой. Військовий писар, суддя, осаула. Військова старши́на. Військову суремку в головах достягає. Макс. (1849). 18. 2) Военный. Військовий міністр Франції Гамбета. Ком. II. 15.
Війт, та, м. 1) В старой Украине глава городского общества и председатель коллегии судей в старом укра-
