Словник української мови (1937)/віз
| ◀ віжки | Словник української мови В віз |
візантієць ▶ |
|
Віз, во́за, м. 1) Воз, телега. Род. мн. віз и возі́в. Чуб. VII. 401. Части воза: снасть, я́щик, коле́са, голо́блі или війя́ с ярмо́м (см. все это Рудч. Чп. 249—250). Треба, як п'ятого колеса до воза. Ном. 9811. Привезено сіна тридцять віз. Екатериносл. у. Віз літерняќ. См. Літерняк. 2) Созвездие Большой Медведицы. Грин. I. 1. Мнж. 148. Віз на небі вниз повертавсь. Котл. Ен. VI. 20. Глянув на зорі, аж Віз уже докочується геть-геть. Кв. 3) Род карточной игры: свои козыри. КС. 1887. VI. 465. Підвезти́ во́за, візка́. Поддеть, сделать неожиданную неприятность. Ум. Візо́к, во́зик, візо́чок, во́зичок.