Ворушня́, ні́, ж. Суматоха, волнение (толпы). Желех.
Ворча́ти, чу́, чи́ш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Ном. Хоч не лає, дак ворчить. Г. Барв. 319.
Вор'я́, р'я́, с. = Вір'я. Козел. и Борз. у. Через вор'я перелізти, зараз і в леваду. О. 1862. VII. 34.
Восени́, нар. Осенью. Восени ложка води, а дві грязі. Ном.
Восе́т, ту, м. Раст. = Осот. Вх. Пч. I. 9.
Воси́ка, ки, ж. = Осика. Вх. Пч. I. 12.
Воскобі́йник, ка, м. Воскобойник, воскобой и хозяин воскобойни.
Воскобі́йниця, ці, ж. Воскобойня. Котл. Ен. V. 65.
Воскобі́йня, ні, ж. = Воскобійниця. К. ПС. 111.
Воскобо́їна, ни, ж. Раст. Solidago Virgaurea L. Лв. 101.
Воскобо́їни, їн, ж. мн. Вощина, остающаяся после топления воска. Я вже знаю віск і воскобоїни. Ном. № 5780.
Воскови́й, а́, е́. Восковой. Не поможе, милий боже, восковая свічка. Ном. № 5671.
Во́скрес, су, м. Воскрешение. К. Дз. 115.
Воскреса́ти, са́ю, єш, сов. в. воскре́снути, ну, неш, гл. Воскресать, воскреснуть. Христос воскрес. Ном. № 289.
Воскресе́ння, ня, с. Воскресение. Садукеї кажуть: нема воскресення. Єв. Мр. XII. 18.
Воскреси́ти. См. Воскрешати.
Воскре́снути. См. Воскресати.
Воскреша́ти, ша́ю, єш, сов. в. воскреси́ти, шу́, си́ш, гл. Воскрешать, воскресить. Чорна корова людей коле, а біла воскрешає. Ном., стр. 291, № 44.
Воскува́ти, ку́ю, єш, гл. Вощить.
Воспита́ти, та́ю, єш, гл. Пропитать, прокормить. Ой як же мені не літати? Маю діток — нічим воспитати. Нп.
Воспита́тися, та́юся, єшся, гл. Пропитаться, прокормиться. Він має сім десятин землі, то йому можна воспитатися. Ромен. у.
Воста́ннє, нар. В последний раз. Востаннє глянула на діток, на брата.
Восьма́ка, ки, ж. Восьмерка в картах.
Восьмери́к, ка́, м. = Вісьмерик. Рудч. Чп. 158.
Восьмерня́, ні́, ж. Доска, получаемая при распилке древесного ствола на восемь частей. Сумск. у.
Во́сьмеро, числ. Восемь душ, штук.
Восьмерува́ти, ру́ю, єш, гл. Рассекать, разрезать на восемь частей. Літ з двадцять назад хоч би восьмерували, хоч би відчинили двері тієї куни, де ми сиділи, то не зворухнувся б з місця. Стор. I. 257.
Во́сьмий, а, е. Восьмой. Сім миль мосту, а на восьмій стоїть явір на ввесь світ славен. Ном., стр. 291, № 14.
Восьму́ха, хи, ж. Осьмушка, осьмая часть чего-либо (земельного участка, кварты и пр.).
Во́хра, ри, ж. Охра, желтая глина.
Во́чі, чей, с. = Вічі. Ном. № 10314.
Вочко́, ка́, с. Ум. от во́ко.
Вош и во́ша, ші, ж. Вошь. Держись, як воша кожуха. Ном.
Воши́вий, а, е. Вшивый. Вошивий кожушок. Чуб.
Вошко́вий, а, е. Ко вши относящийся. Вошко́ве зі́лля. Раст. Ononis hircina. Вх. Уг. 232.
Вошкопру́д и вошопру́д, да, м. Вшивец. Пусти мене, вошкопруде, погуляти поміж люди! — Ой коли ж я вошкопруд, — сиди дома, воші прудь. Грин. III. 686.
Вошкопру́дка и вошопру́дка, ки, ж. Вшивица.
Воща́, щі́, ж. Вощина. Медок у роток, а вощу у церкву. Ном. № 12394.
Воща́ний, а, е. Желтый, рыжий, по цвету подобный воску. О. 1862. V. Кух. 37.
Воще́чок, чку, м. Ум. от віск.
Вощи́на, ни, ж. Вощина.
Вощи́ти, щу́, щи́ш, гл. Вощить.
Вощо́к, щка́, м. Ум. от віск.
Воюва́ння, ня, с. Ведение войны, война. К. МБ. II. 188. Їх уста м'які як масло, а на серці воювання. К. Псал. 127. Не кидав свого запорізького звичаю — воювання. Мир. ХРВ. 81.
Воюва́ти, вою́ю, єш, гл. Воевать. Коли б, боже, воювати, щоб шаблюки не виймати. Ном. № 4636. Яким мечем воював, таким і поліг. Ном. № 7085. Мене хочуть воювати. Рудч. Ск. II. 10. Цар царя потугою воює. К. Бай. 26.
Воюва́тися, вою́юся, єшся, гл. 1) Воевать. Турецький царю, виїдь на війну, воюватися, муштруватися. Мет.
