Вороня́, ня́ти, с. Вороненок. Ум. Вороня́тко.
Вороня́ка, ки, м. Ув. от во́рон.
Воро́нячий, а, е. Вороний. Ном. № 12743. Воро́няче ву́хо. Порода грибов.
Вороньо́к, нька́, м. = Воронець 1. Пускається навздогін своїм баским бистроногим вороньком. Мир. ХРВ. 139.
Воропа́й, пая, м. ? Чоловіче воропаю, де ж я тебе поховаю? Заховаю під вербою. Чим накрию? Пеленою. Заховаю на могилі, щоб по тобі вовки вили. Тополя. Чари. 9. См. еще Потебня. III. 65.
Воро́та, рі́т, мн. Ворота. Голий іде — ворота вузькі. Ном. № 1473. Части ворот: стовпи́ — столбы, к которым прикреплены ворота, стовпці́ — вертикальные брусья, в которых укреплены горизонтальные ворі́тниці; от верхушки одного стовпця́ до низу другого идет диагональю планка, прибитая для большей крепости ворот и называемая перепо́нка. Харьк. у. (Лобод.). Ум. Ворі́тка, ворітця́, ворі́тенька, ворі́течка, ворі́тонька, ворі́точка. Бігла чечітка поперед ворітка. Ном., стр. 302, № 429.
Ворота́р, ря́, м. 1) Привратник. Воротаре, воротаре, вітвори воротонька. АД. I. 40. 2) Род хороводной игры. КС. 1889. IX. 635.
Воро́тати, таю, єш, гл. Отбирать зерно в ступе от шелухи. Золотонош. у.
Вороти́ло, ла, с. 1) = Навій. Вх. Уг. 247. МУЕ. III. 24. Шух. I. 255. 2) Длинное бревно, которым поворачивают мельницу. 3) Часть токарні (см.). Шух. I. 305. 4) Род ключа для поворачивания навоя в ткацком станке. Волч. у.
Воро́тник, ка, м. = Воротар. Гол. (Желех.).
Воро́тниця, ці, ж. 1) = Ворітниця. 2) Ворота, плетенные из прутьев. Угор.
Воро́тній, я, є. Воротный. Якась людина… бралась на перелаз у воротній хвірточці. Г. Барв. 419.
Вороття́, тя́, с. = Воріття. Троянці, в кріпості запершись, Енея ждали вороття. Котл. Ен. V. 31. Буде каяття на світі, — вороття не буде. Шевч. 379.
Во́рох, ха, м. 1) Куча. Шух. I. 178. У во́росі погуто́рити. Поговорить в компании. Шух. I. 41, 50. 2) Куча не веянного зернового хлеба. Пшениці ворох був не вкритий. Алв. 69. Ні жадної скирти не осталося — він усі помолотив. Вороха так до неба. Грин. II. 69.
Ворохі́бини, бин, ж. мн. = Ворохібня. К. Дз. 167.
Ворохі́бник, ка, м. Мятежник. Вх. Зн. 21.
Ворохі́бництво, ва, с. = Ворохібня. З ворохібництвом лихим своїм таяться. К. Дз. 117.
Ворохі́бня, ні, ж. Мятеж. Вх. Зн. 21. К. Дз. 115, 32.
Ворохо́бити, блю, биш, гл. Бунтовать, восставать. Желех.
Воро́чання, ня, с. Переворачивание.
Вороча́ти, ча́ю, єш, гл. 1) Возвратиться. Ворочай, зятеньку, хоч не хутко. Мет. 99. 2) Возвращать. Доганяйте, ворочайте літа молодії. Нп.
Воро́ча́тися, ча́юся, єшся, гл. 1) Возвращаться. Ой їдь та їдь, мій милесенький, та не забавляйся, на конику вороненькім назад ворочайся. Гол. 2) Поворачиваться. Ой матінко утко, ворочайся хутко: уже сонце низенько, дружечки близенько. Грин. III. 429. 3) Иметься, случаться. Нашим усе чарчина ворочається. Грин. I. 239.
Во́рочок, чка, м. Ум. от во́рок.
Ворситися, шуся, сишся, гл. Сердиться. Вх. Зн. 18.
Ворухли́вий, а, е. Подвижной; беспокойный.
Ворухну́ти, ну́, не́ш, гл. Шевельнуть.
Ворухну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Шевельнуться. Не зна Марко, як в колисці часом серед ночі прокинеться, ворухнеться, то вона вже скочить і укриє й перехрестить. Шевч. 105.
Воруши́ло, ла, с. Рычаг. Полесье.
Воруши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Шевелить. Не воруши гною, бо буде воняти. Ном. № 3289. 2) Трогать. Чорте, на́ груш, тільки мене не воруш. Ном. № 3837. Не воруште мене, не займайте мене, неначе ви й не бачите нічого. Кв. I. 88.
Воруши́тися, шу́ся, шишся, гл. Шевелиться. Ворушиться, і усом моргає, очима поводить. Кв. I. 126. Ворушіться ще, жили, поки живі. Ном. № 5934. Усюди… народ ворушився. Стор. М. Пр. 51.
Ворушливий, а, е = Ворухливий.
