В'яза́льниця, ці, ж. Вяжущая снопы. У сніп в'язальниця не зв'яже. К. Псал. 297. Ум. В'яза́льничка. О. 1861. XI. Св. 64.
В'язан(ь), ні, ж. Пучек, букет. Велика в'язан квітя. Вх. Лем. 400.
В'язання, ня, с. Связывание.
В'яза́ти, жу́, жеш, гл. 1) Вязать, связывать. Як кажуть, то й батька в'яжуть. Ном. № 1081. Буду жати і в'язати, доленьки шукати. Мет. 276. 2) Привязывать. Приїхав до долини, в'яже коня до ялини. Мет. 91. Хто путає (коня), той ногами плутає, а хто в'яже, той певно спать ляже. Ном. № 11396. 3) Присоединять к чему, связывать с чем. Не знайшли нічого такого, щоб її до того діла в'язати. Мир. Пов. II. 111. 4) — ру́ку. Жениться, выходить замуж.
В'яза́тися, жу́ся, жешся, гл. 1) Связываться. 2) Вязаться. Густо сей пояс в'язався. Ном. № 257. 3) О раст.: завязываться. Мої огірочки густо в'язались в огудині. Ном.
В'я́зень, зня, м. Узник; пленник; арестант, заключенный. Я буду сповідати в'язня. К. ЧР. 393.
В'я́зи, зів, м. мн. Шейные позвонки. Аби голова на в'язах, а розум буде. Ном. № 4877. Трохи в'язи не звихнулись. Котл. Ен. VI. 41.
В'язи́ла, зи́л, с. мн. Узы. Розірвемо реміннії в'язила, поламлемо на шиях наших ярма. К. Псал. 3.
В'язі́й, зія́, м. = В'язільник.
В'язі́ль, ля, м. 1) Раст.: а) клевер белый и красный, Trifolium repens, — pratense L. Вас. 205; б) Trifolium flexosum L. ЗЮЗО. I. 139; в) Trifolium montanum. ЗЮЗО. I. 139. 2) Связка. Угор.
В'язі́льник, ка, м. = В'язальник. Харьк.
В'язі́льниця, ці, ж. = В'язальниця. Юрба в'язільниць молодих. Щог. Сл. 103.
В'язі́ння, ня, с. Связывание снопов.
В'я́зка, ки, ж. 1) Связка. От вам казка, мені бубликів в'язка. Рудч. Ск. I. 4. В'язка сіна. Грин. III. 571. Я ж думала, що мій милий, аж соломи в'язка. Мет. 2) = В'язок 2. Сумск. у. Ум. В'я́зочка.
В'язни́й, а́, е́. Относящийся к тыльной части шеи. В'язне́ са́ло. Сало с шеи. Павлогр. у.
В'я́зник, ка, м. = В'язень.
В'язни́ця, ці, ж. Тюрьма; заключение. Гол. I. 162. Да чи правда, що губили Пилипка в в'язниці. Лукаш. 137.
В'язни́чний, а, е. Тюремный. Желех.
В'я́знути, ну, неш, гл. Привязываться.
В'язо́вий, а, е. Вязовый. А ще, правда, на козакові постоли в'язові. Макс.
В'язо́к, зка́, м. 1) Связь полу́драбків в возе. Рудч. Чп. 250. 2) Связь (из тонкого гнутого дерева), посредством которой в санях копили́ двух полозьев соединяются между собой. Лебед. у. (Залюбовск.). 3) В наружном однобортном колесе водяной мельницы: дубовая дужка, при помощи которой каждая лопатка прикреплена к кляку. Черниг. у. 4) В корзине: поперечина, сверх которой затягивается дуга для ручки в корзине. Вас. 147. 5) Позвонок. Терск. обл. 6) Ум. от в'яз.
В'я́зочка, ки, ж. Ум. от в'язка.
В'язу́ра, ри, ж. Большая связка. В'язуру набере хворосту. Кролев. у.
В'язь, зі, ж. 1) = В'яз 3. В'язі мало на огудині. Черк. у. 2) Вязь (снопов). Копа дає по 5 п., а якщо буйної в'язі, то й геть то більше. О. 1862. I. 59. 3) ? Дубовії сіни, а вербові в'язя. Грин. III. 528.
В'я́лий, а, е. Вялый, увядший. Лежить моя женишина, як тая квітка в'яла. Мет. 98. Викорениться як в'яла риба. Ном. № 5354.
В'яли́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Делать вялым, вялить. Чужина в'ялить як билину. Гліб. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати… а запашного василечка у рученьках не в'ялити. Грин. III. 536. Уроки… печінку в'ялили. Мнж. 152. 2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в'яли чорними бровами. Мет. 17. Сушать мене, в'ялять мене мої воріженьки. Мет. 253. Хлопцеві серденько слізьми в'ялила. МВ.
В'я́нути, ну, неш, гл. 1) Вянуть. Куди гляне, трава в'яне. Ном., стр. 304, № 497. 2) Чахнуть, увядать. Чого в'янеш, моя доню? Шевч. Лихо, лихо! мати в'яне, дочка червоніє. Шевч. 20. Се́рце в'я́не. Сердце замирает, дух захватывает. З мушкетом стане, а серце в'яне. Нп. Твоє личенько біле рум'яне, хто на його гляне — серденько в'яне.
