ходящих сквозь рамено, на которых настлано крыло. (Залюб.). 5) Поперечная соединительная жердь, поперечное соединительное бревно, напр. в бороне. Чуб. VII. 401. 6) = Кладка. Гей там річка, через річку глиця. Макс. (1834). 96. 7) «Деревянная линейка с закрепленным концом и вырезом для наматывания пряжи при плетении сетей». Вас. 187. 8) При ткании ковра: линейки для разделения верхних и нижних рядов основы ковра. Вас. 171. Ум. Гли́чка.
Гли́чка, ки, ж. 1) Ум. от глиця. 2) Название тонкого вола. КС. 1898. VII. 46.
Гліг, гло́гу, м. = Глід. Желех.
Глід, гло́ду, м. Раст.: боярышник, Crataegus Oxyacantha L. Анн. 112. Crataegus monogyna Jacq. ЗЮЗО. I. 120.
Гліт, гло́ту, м. Теснота, давка. Желех.
Глі́тно, нар. Тесно. Шух. I. 84.
Глоба́, би́, ж. 1) Согнутое от природы дерево. 2) Железный клин. Черниг. 3) Переносно: хлопоты, забота, обуза, неприятность. Оце мені глоба на шию з отцією роботою!
Гло́би́ти, блю́, би́ш, гл. 1) Укреплять клиньями вал в мельнице. Валков. у. 2) Конопатить. Аф. 360. 3) = Глобувати? Лихорадка на вопрос: «Чого ж ти йдеш?» отвечает: «Сіпать і кидать, і трясти, і пекти, і знобить, і глобить, і кров пить, і кість ломить. Мил. М. 64.
Глобок, бка, м. Клинышек, забиваемый между косовищем и железным кольцом, охватывающим косу и косовище. Вх. Лем. 404.
Глобува́ти, бу́ю, єш, гл. Обижать кого. Желех. Причинять кому боль, неприятность. Він мене глобує. Вх. Зн. 11.
Глова́р, ря́, м. 1) Верхний косяк у дверей и окон. 2) Доска, которою прикрывается забор или частокол поверх ушул.
Гло́вень, вня, м. = Гловар. Прил. у.
Глоги́нька, ки, ж. Ягода боярышника. Вх. Уг. 233.
Глого́вий, а, е = Глодовий. Терновий вінець на голову клали, глогові шпильки за нігті били. Гол. II. 23.
Глод, ду, м. = Глід.
Глода́ння, ня, с. Глодание.
Глода́ти, да́ю, єш и гложу́, жеш, гл. Глодать. Воліла б мати твердий камінь глодати. Гол. I. 285. Дітей годувать, як камінь глодать. Черк. у. Ой кусайте, хоч глодайте, тільки мене не займайте. Чуб. V. 547. Не борони козі ліса, — най гложе. Чуб. I. 258.
Глоди́на, ни, ж. Боярышниковое дерево. Чуб. V. 105.
Глодо́вий, а, е. Боярышниковый. Чуб. III. 58. Грин. II. 34.
Глодя́нка, ки, ж. Каменная соль. Я даю сіль-глодянку скотині. Харьк. г.
Глої́на, ни, ж. = Гліг = Глід.
Глота́, ти́, ж. = Гліт. Вх. Зн. 21. Подольск. г.
Глоти́ти, чу́, ти́ш, гл. Теснить, толпиться. Чого ви так глотите? почекайте трошки. Ольгоп. у.
Гло́тно, нар. = Глітно. Так глотно, що й стати ніде. Ольгоп. у.
Глубина́, ни́, ж. глубо́кий, а, е и пр. = Глибина, глибокий и пр.
Глузд, ду, м. 1) Ум, разум, смысл, сознание. Скажіть, будь ласкаві, хто з їх дурніший двох? — Та глузду, гріх сказать, скупенько у обох. Г. Арт. (О. 1861. III. 101). Глузд остатній потеряла. Котл. Ен. VI. 80. З глу́зду зсу́нутися, з'їхати, скрути́тися, спа́сти. Сойти с ума. Ном. № 6332. Шевч. 300. Глу́зди відби́ти. Лишить рассудка. Ном. № 6333. До глу́зду прийти́: а) образумиться; б) опомниться. Глу́зду відби́тися. Лишиться ума, рехнуться.
Глу́здити, жджу, диш, гл. Бить, стегать. Берет довгу запруту і глуздит їх. Драг. 121.
Глуздівно́, нар. = Глузливо. Енею глуздівно сказав. Котл. Ен. VI. 87.
Глу́зи, зів, м. мн. Насмешки. Мкр. Н. 36. Остигло й глузи людськії терпіти. Грин. II. 165. На глу́зи підня́ти. Поднять на смех. Ном. № 12697.
Глу́зик, ка, м. Мелкий известковый дутик, попадающий в гончарное изделие. Вас. 178.
Глузівни́к, ка́, м. Насмешник. Парубки глузівники все було з старого шкилюють. Харьк.
Глузівни́ця, ці, ж. Насмешница.
Глузли́вий, а, е. Насмешливый. Вона в мене добра й вірна жінка, тільки дуже жвава, жартлива й глузлива. Котл. МЧ. 471.
