Гли́бшати, шаю, єш, гл. Становиться глубже. Печеря ніби глибшала, темніла, чорніла. Левиц. I. 450.
Гли́бше, нар. Сравн. степ. от глибоко. Ум. Гли́бшенько. Все глибшенько пірнає. Г. Арт. (О. 1861. III. 109).
Гли́бший, а, е. Сравн. степ. от глибокий.
Гли́ва, ви, ж. 1) Род груши, бергамот. Гливи такі, як кулак. Ном. № 14034. 2) Гриб на дереве, губка. Угор. Гливи ростут на буках. Вх. Лем. 403.
Гли́вий, а, е. О масти: серо-желтый, черно-желтый. Вх. Пч. I. 14. Гливий кінь. НВолын. у.
Глида́ти, да́ю, єш, гл. Глодать, есть. Дай, боже, іззамолоду кості їсти, а на старість м'яке глидать. Ном. № 8705. Дітей годувать — як камінь глидать. Ном. № 9199.
Гли́жа, жі, ж. Обрыв, подрытый водою. Переяслав. у.
Гли́жка, ки, ж. Комочек. Черниг. у. Ум. Гли́жечка.
Гли́зявий, а, е. Клейкий, вязкий. Чогось оця каша така глизява. Киев. у. Глизявий хліб. Миусск. окр.
Гли́мання, ня, с. Глотание, жадное проглатывание.
Гли́ма́ти, ма́ю, єш, гл. Глотать, жадно есть. По три акафисти на день читаєш, а по чоловіку глимаєш. Ном. № 859.
Гли́мнути, мну, неш, гл. = Глипнути. Як глимне він на мене, то аж холод поза шкурою ходить. Ном. № 3403.
Гли́на, ни, ж. Глина. А щоб його побила руда глина, та, що з кручі пада. Ном. № 3773. Ум. Гли́нка.
Глине́ць, нця́, м. Алюминий. Желех.
Глини́на, ни, ж. Частица глины. Константиногр. у.
Гли́нище, ща, с. Место, яма, откуда берут глину, глинница. Левиц. I. 103.
Гли́нка, ки, ж. 1) Ум. от глина. 2) Фарфоровая глина. Киев. Черниг.
Глину́ти, ну́, не́ш, гл. Глотнуть, проглотить. (Змій) прилетить, тебе глине. Чуб. II. 173.
Гли́няний, а, е. Глиняный. Шевч. 437.
Гли́няник, ка, м. 1) Горшок для глины. НВолын. у. Два щербаті глиняники. Левиц. I. 2. 2) = Глинище. НВолын. у.
Глиня́нка, ки, ж. = Глинище. Желех. Вх. Зн. 10.
Гли́нястий, а, е. 1) Глинистый. Земля єсть всяка: глиняста, пісковата, чорноземля. Ком. Р. I. 9. 2) Цвета желтой глины. Глиняста курка. Богодух. у. Кінь глинястий. Вх. Лем. 403.
Глип! меж., выражающее раскрывание глаз, взгляд. А в церкву як увійду, то тільки глип-глип на мене; очі тії як стріли проймають. Г. Барв. 120.
Гли́пання, ня, с. = Лу́пання.
Гли́пати, паю, єш, гл. = Лу́пати. Галиц. Угор. За обід посядемо, — так і глипа на всіх, як хто ложку до рота несе. Г. Барв. 93.
Гли́піти, плю, пиш, гл. = Глипати. Желех. Вх. Зн. 10.
Гли́пнути, ну, неш, гл. Однокр. от глипати. Глянуть. А дівчина — чорні очі — глипла доокола. Федьк. I. 25.
Гли́сник, ка, м. 1) Цытварное семя, семя раст. Artemisia Sieberi Bess. или Artemisia vahliana Kostel. 2) Раст. Solanum Dulcamara L. ЗЮЗО. I. 136.
Глист, та́, м. Глиста.
Гли́ста, ти, ж. 1) = Глист. Мил. М. 86. 2) Дождевой червь, Lumbricus terrestris. Вх. Лем. 403.
Глистю́к, ка́, м. = Глист. Левиц. Пов. 366.
Глистя́к, ка́, м. Раст. Solanum dulcamara L. ЗЮЗО. I. 167. См. Глисник.
Глистя́нка, ки, ж. Рыба с глистою в середине. Азов. море. (Стрижев.).
Глита́й, тая́, м. Мироед, кулак.
Глита́ння, ня, с. Глотание.
Глита́ти, та́ю, єш, гл. Глотать. Лемішку і куліш глитали. Котл. Ен. I. 11. Хорт глита, глита молоко. Грин. I. 146.
Глитну́ти, тну́, не́ш, гл. Однокр. от глитати. Глотнуть.
Глица́р, ря́, м. Палка, которою мешают известь в твориле. Черниг. у.
Глица́рня, ні, ж. Яма, в которой приготовляется известь, творило. Черниг.
Гли́ця, ці, ж. 1) Деревянная игла: а) для нанизывания капустных листьев. Рк. Левиц.; б) для вязания сети. Конот. у.; в) вместо челнока при ткании сит и решет. Вас. 152, 176. 2) Хвоя, игла хвойного дерева. Киев. 3) Балясина, столбик в перилах, ограде. 4) В крыле ветряной мельницы: каждое из поперечных бревнышек, про-
