АД. I. 187. Не положіть гніва̀! А вона, невістка, такий уже гнів положила, що й обідати не увійшла. Грин. I. 33.
Гні́ванка, ки, ж. Гнев, ссора. Тут така була гніванка, що господи, та й годі! Черниг.
Гні́вання, ня, с. Действие гневающегося, гневное состояние. Як вам не обридло те гнівання?
Гні́вати, ваю, єш, гл. 1) Гневаться, сердиться. Ой вернися, любе кохання, перестань гнівати. Чуб. V. 384. 2) Сердить, гневить. А я ж його не гнівала, ні його родини; нехай його перепросить лихая година. Чуб. V. 189.
Гні́ватися, ваюся, єшся, гл. Гневаться, сердиться. Не гнівайся, дівчинонько, що я не займаю. Мет. 106.
Гніви́ти, влю́, ви́ш, гл. Сердить, раздражать, гневать. Бога не гніви, а чорта не дрочи. Ном. № 5871.
Гніви́тися, влю́ся, ви́шся, гл. = Гніватися. Багатий тут на смерть гнівився. Котл.
Гнівли́вий, а, е. Раздражительный, склонный к гневу, часто гневающийся. Чогось бог гнівливий на нас. НВолын. у. Очі гнівливі. МВ. II. 82.
Гнівли́вість, вості, ж. Раздражительность, склонность к гневу. Желех.
Гнівли́во, нар. Гневно.
Гнівни́й, а́, е́. Гневный, сердитый. Такий гнівний, — крий мати божа. МВ. I. 99. Червона і гнівна стояла вона. Мир. Пов. II. 65. Ум. Гнівне́нький.
Гнівни́к, ка́, м. В выражении: він мій гнівни́к. Он со мной в ссоре. Желех.
Гнівни́чка, ки, женск. р. от гнівник. Желех.
Гні́вно, нар. 1) Гневно, сердито. Він гнівно глянув на його. 2) Обидно, неприятно. Драг. 223. Може, кому гнівно, добродію, що я кажу? Харьк. Ум. Гнівне́нько. Та годи, доненько, всім зарівненько, щоб не було гнівненько. Грин. III. 551.
Гніда́н, на́, м. Гнедой конь. Желех.
Гніди́й, а́, е́. 1) Гнедой. Гнідий кінь. Употребляется иногда без подразумеваемого существительного. Сідлай, хлопче, ти гнідого, а сам сяду на другого. Чуб. 2) Коричневый, бурый. Гнідий птах. Вх. Лем. 404. Гніде просо. Вх. Лем. 404. Ум. Гніде́нький, гніде́сенький. Грин. III. 696.
Гніди́ти, джу́, ди́ш, гл. = Гнітити 4. Галиц.
Гнізде́нце, ця, с. = Гніздо. Бусьок і бусьчиха увили собі гнізденце. Фр. Пр. 128.
Гнізде́чко, ка, с. 1) Ум. от гніздо. Галочки гніздечко в'ють. Мет. 134. 2) Кокон. Червяк сидить у гніздечку, а як стане у мочах, то перегризає його.
Гнізди́ти, жджу́, ди́ш, гл. Бить все в одно место. Вхопили його вдвох, повалили та й гніздять його коліньми по голові. Новомоск. у.
Гні́зди́тися, жджуся, дишся, гл. Гнездиться. Левиц. I. 95. Яструбам з орлами не тутка гніздитись. О. 1862. I. 110.
Гнізди́ще, ща, с. Ув. от гніздо. Чуб. I. 122.
Гніздо́, да́, с. 1) Гнездо. Всяка пташка своє гніздо знає. Ном. № 9480. 2) В толчее для проса: углубление, где лежит зерно. Харьк. (Залюб.). 3) Солома, лежащая в жлукті. Мил. 18. 4) = Містище. Вх. Зн. 36. 5) ? Як у хлопця на тімені є одно «гніздо», то буде мати одну жінку, а як двоє, то дві. ЕЗ. V. 180. Ум. Гнізде́чко.
Гніздю́к, ка́, м. 1) Запорожец, севший на хозяйство. КС. 1883. XI. 502. 2) Неудачный хлеб. Ось іди, чоловіче, якого я гніздюка напекла!.. Той гніздюк так і розплився по черені і розтріскавсь. Г. Барв. 323.
Гній, гно́ю, м. 1) Навоз, помет. 2) Гной, материя. Чиряк великий, а гною мало. Ном. № 6325.
Гнійни́й, а́, е́. 1) Навозный, унавоженный. Гнійне поле. Каменец. у. 2) Гнойный.
Гнійни́к, ка́, м. Навозный жук. Вх. Зн. 11.
Гні́сті, тів, мн. = Нігті. О. 1861. XI. Св. 62.
Гніт, гнота, м. Фитиль, светильня. Святі та божі свічки поїли: на гнота засіли. Уман. у. Та згоріла лояночка від гнота до гнота. Нп. Ні гнота́ нема́. Нет ничего. Лохв. у. Ум. Гно́тик. Ув. Гноти́ще. Здоровий гнотище: карасини багато вигоряє. Васильк. у.
Гніт, ту, м. 1) Пресс; тяжесть, наваленная с целью сдавить. Сир під гнітом лежить. 2) Гнет, притеснение. Весь віковічний гніт, вся ненависть виявлялась тим диким вогнем в його очах. Левиц. Пов. 269. 3) Огонь, раз-
