Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/329

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

веденный на припічку, когда в печь сажают хлеб. См. Гнітити хліб.

Гніти́срака, ки, об. Харьк. Упорный, несговорчивый человек. Торгувалась, торгувалась — так і копійки не спуска; та я його вже давно знаю, він такий (вона така) гнітисрака. Лебед. у.

Гніти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Давить, прессовать, нагнетать. Каменюка, гнітила. Стор. МПр. 21. Гнітили сир. Левиц. I. 466. 2) — те́рен, сли́ви. Сохранять на зиму в кадке с водой, надавив сверху тяжелым деревянным кружком. Гнічені сливи. Чуб. II. 29. 3) Угнетать. Усе, що гнітить чоловіка в занедбалім товаристві. Стор. 4) Гніти́ти хліб. Подрумянивать. Чуб. I. 123. (Чтобы хліб гнітити, берут немного соломы, зажигают и кладут на припічку.) 5) Бить. Як начали вони її гнітить тими молотами. Чуб. II. 263. 6) Гніти́ти на се́рці. Скрывать в душе тяжелое чувство. Бачу я та мовчу: усе на свойому серці гнічу. Кобел. у.

Гніти́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Давиться, надавливаться. 2) Быть угнетаемым. 3) Хліб гні́титься. Хлеб подрумянивается. Паска ніяк не гнітиться. Кролев. у.

Гніту́ха, хи, ж. = Гнітючка. ХС. III. 53.

Гнітю́чка, ки, ж. Вид лихорадки. Миусск. окр.

Гноби́тель, ля, м. Гонитель, преследователь, притеснитель. Не вірте їм, пане, бо вони звісні на нас гнобителі. Могил. Подольск.

Гноби́ти, блю́, би́ш, гл. Угнетать, притеснять. Желех.

Гної́вка, ки, ж. 1) Навозная жижа, вода, в которой мок навоз. Вх. Зн. 34. Випила б і гноївки, не то що, та ніде і на тлі води не видко. Гн. IV. 64. 2) Erystalis tenax. Вх. Лем. 404.

Гної́вня, ні, ж. Место для складывания навоза, навозная куча. Нащо тут сиплеш сміття? Хіба нема гноївні? Прил. у.

Гної́ння, ня, с. 1) Гноение. 2) Унаваживание, удобрение.

Гноїсько, ка, с. = Гноївня.

Гної́ти, гною́, ї́ш, гл. 1) Гноить. 2) Унаваживать, удобрять. Угор.

Гної́тися, гною́ся, ї́шся, гл. 1) Гноиться, покрываться материей, гноем. 2) Быть превращаемому в гной, в навоз. 3) Быть унаваживаему.

Гно́їще, ща, с. = Гноїсько. К. Псал. 263.

Гнойови́й, а, е. Навозный. Грин. II. 317. Гнойова яма. Гнойова лопата. НВол. у.

Гнойови́к, ка́, м. = Гнояк.

Гнойови́сько, ка, с. = Гноїсько.

Гнойо́к, йку́, м. Ум. от гній. Як ноги в гнойку, то й губи в лойку. Ном. № 7188.

Гно́ття, тя, с. Отрепье. Де вже думати про одежину!.. Все позношувала! Саме гноття та рем'я висіло. Мир. ХРВ. 25.

Гноюва́тий, а, е. Перегнойный. Харьк.

Гноя́к, ка́, м. 1) Навозный жук. Вх. Лем. 404. См. Гнойовик. 2) = Гноївня? КС. 1893. V. 275.

Гноя́ка, ки, ж. Ув. от гній.

Гнояни́й, а́, е́. Навозный, унавоженный. Лебед. Мил. М. 105.

Гноя́нка, ки, ж. Гнойный прыщ. Желехівський.

Гноя́рня, ні, ж. = Гноївня. Рк. Левиц.

Гнузда́, ди́, ж. Чаще употребляется ум.: гнузде́чка. Чуб. II. 319. Взяла коня за гнуздечку. Мет. 74. Части: вудила — удила, один конец которых имеет бара́нчик, которым и зацепляется за кільце́; ремень поверх морды внизу — нахра́пник, вверху — нало́бник, застегивающийся под шеей — підборо́дник (Е. Чикаленко).

Гнузда́ти, да́ю, єш, гл. Зануздывать.

Гнузде́чка, ки, ж. Ум. от гнузда.

Гну́ти, гну, гнеш, гл. 1) Гнуть. Гне шию, як віл у ярмо. Ном. № 1293. Шия — хоч обіддя гни, — такая толстая. Ном. № 8595. Спати, — аж гілля гне, — так сильно хочется. Вас. 212. — ки́рпу. Важничать, задирать нос. Ном. № 2467. — на що́, куди́. Намекать на что. Ном. № 13846. Бач, куди гне! (или на що). — тереве́ні. Болтать пустяки. — матюки́. Браниться матерными словами. 2) Запрашивать много. Гне, як дурень за батька — очень много запрашивает. Мнж. 166.

Гну́тися, гну́ся, гне́шся, гл. 1) Гнуться, сгибаться. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться. Мет. 79. Їсть так, аж ніс гнеться, — с жадностью ест. Ном. № 12207. 2) Переносно: покоряться. Ярема