зверху дірка, хутро голе, околиці біг-має. ЗОЮР. I. 201. В другій руці голий меч. Гол. III. 44. 3) Бедный, голый. 4) О хлебе: безостый, без усиков. Ячмінь з остюками і голий. О. 1861. IX. 192. 5) Го́ла го́лка. Игла без нитки. Черном. 6) Го́лий борщ, го́ла ю́шка. Один борщ, один суп и больше ничего. Баба побігла і взяла коробочку ячменю на відробіток, щоб не гола юшка була. Г. Барв. 501. 7) Го́ла піч. Печь, из которой выгребены горящие угли, чтобы сажать хлеб. Грин. II. 18. 8) Род игры с бросанием палок. КС. 1887. VI. 475. Ум. Голе́нький, голе́сенький.
Го́лик, ка, м. = Голиш? Із голика не буде волика. Грин. I. 236.
Голина́, ни́, ж. Отборный зерновой хлеб (кроме овса). Угор.
Голи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600. 2) Лоб голи́ти. Брать в солдаты. Прийшов указ лоби голить. Шевч. 591.
Голи́тися, лю́ся, лишся, гл. Бриться. Не милися, бо не будеш голитися. Ном. № 5479.
Голи́ця, ці, ж. Чистое поле, прочищенное от деревьев место. Угор. Іде дощик на голиці. Гол. IV. 574. 2) Кожа, с которой облез, оборван мех. Константиногр. у. 3) = Гонишна сітка. Браун. 13.
Голи́ш, ша́, м. 1) Бедняк, голыш. Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу. Чуб. V. 583. Добре в кого є худібка…, а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106. 2) Раст. Salvia nutans L. ЗЮЗО. I. 135. 3) Камыш, скошенный зимою. Мнж. 178.
Голі́вка, ки, ж. Ум. от голова.
Голі́вонька, ки, ж. Ум. от голова.
Голі́вочка, ки, ж. Ум. от голова.
Голівче́рева, нар. Вверх животом. Полт.
Голі́й, лія́, м. Брадобрей, цирюльник.
Голіна́тий, а, е. 1) Длинноногий. Вх. Зн. 11. 2) О деревьях: имеющий высокий голый ствол с коронообразной верхушкой. Подольск. Голіна́та капу́ста. Капуста, не образующая головки.
Голі́нка, ки, ж. Голень. Білий, мов голінка. Ном. № 8530. Уроки-врочища… тут вам не стояти, за плечима не знобити, поперека не ломити, голінок і колінок не крутити. Мил. М. 39.
Голі́нний, а, е. 1) Удалой, бравый, резвый. Голінний, завзятий чоловік. Шевч. 302. От дівка голінна, так так! Шевч. 310. 2) Способный к чему. Він голінний до всього. Черк. у. 3) — до чо́го, на́ що. Охочий до чего, любящий что. Маруся голінна до тарані. Черниг. у. Я дуже на сон голінна, — як засну, то вже й до світу не кинуся. Рк. Левиц. Голі́нний до скляно́го бо́га. Любит выпить. Мир. Пов. I. 157. 4) Бритвенный, отточенный для бритья, годный для бритья. Голінний ніж. Оця коса голінна год п'ять живе в мене; вона саме до гоління. Васильк. у.
Голі́ння, ня, с. Бритье.
Голі́сінький, а, е. Совершенно голый. А тим часом синя хвиля Ганнусю виносить: голісінька, стрепенеться, сяде на пісочку. Шевч. 24.
Голі́ти, лі́ю, єш, гл. Обнажаться. Вітер — аж пісок голіє; зганяє воду з піску — він і голіє. Переясл. у.
Голі́черева, нар. = Голівчерева. Голічерева лежить на воді. Харьк. у.
Го́лка, ки, ж. 1) Игла, иголка. Місячно, хоч голки збирай. Ном. № 592. Го́ла го́лка. Игла без нитки. Черном. 2) Голки́ заганя́ти. Запускать шпильки. Почне їй голки заганяти… все про хлопців їй плеще. Мир. Пов. I. 119. Не одну, не дві голки загнав він і без того в уражене серце. Мир. Пов. I. 119. 3) Пшеница, имеющая колосья без остей. Каменец. у.
Го́ло, нар. 1) Голо, обнажено. 2) Исключительно. Голо сам пирій (поріс). Мнж. 178. 3) Гро́шей голо́. Нет денег. Хоч грошей, каже, і голо́, однак за віщось то купив село. О. 1861. VII. 119.
Голобе́льний, а, е. 1) О лошадях: коренной, ходящий в оглоблях. 2) Об экипажах: оглобельный. Голобельні сани.
Голо́бля, лі, ж. Оглобля. Не по коню, та по голоблях. Ном. № 2818. См. Оглобля.
Голобо́кий, а, е. С голыми боками; переносное значение: бедный. Обідранці пішли в танці, голобокі пішли в скоки. Ном. № 12485.
Голобри́ш, ша, м. Нищий, оборвыш. Желех.
