в чужу́ гря́дку. Сойтись с чужой женой. Вх. Зн. 68.
Грядови́й, а́, е́. 1) Относящийся к гряде 2. 2) Грядови́й не́від. Невод, который тянут не в лодки, а на берег. Браун. 9.
Грязи́во, ва, с. Брение. Зробив грязиво з слини. Єв. І. IX. 6.
Грязи́ти, жу́, зи́ш, гл. Грязнить. Аф.
Грязо́та, ти, ж. Грязь. Вилила свекруха додолу та наробила грязоти. Чуб. V. 692.
Грязю́ка, ки, ж. Большая грязь. Надворі грязюка та холод. Левицк. I. 74.
Грязя́, зі́, ж. = Грязь. Лохв. у.
Грязь, зі́, ж. Грязь. Восени ложка води, а дві грязі. Ном. № 13612.
Гря́зьки́й, а, е. Грязный (о дороге, вообще о растворенной дождем земле). Грязька дорога. Калюжа грязька. Чуб. III. 138. Ой вийду й на вулицю, аж вулиця грязька. Грин. III. 166.
Гря́зько, нар. Грязно (о дороге, вообще о растворенной дождем земле). У чоловіка камінець лежить перед порогом, щоб не грязько було. Рудч. Ск. II. 153.
Гря́к! меж. = I. Грюк. Стук-гряк та й свіжий п'ятак. Ном. № 10433. Гряк по столу кулаком. Мир. ХРВ. 195. Загуркотів грім — гряк! трісь! Мир. ХРВ. 169.
Гря́кати, каю, єш, гл. = Грюкати.
Гря́кнути, ну, неш, гл. 1) = Грюкнути. Стукнули, грякнули, мов в великий дзвін. Чуб. III. 278. Стукни, грякни копитами у ворота. Чуб. V. 943. 2) Упасть с грохотом, стуком. Циган як одрубав гілляку, так і грякнув (з дерева) об землю зо всієї сили. Рудч. Ск. II. 182.
Гря́на, ни, ж. Часть? Як придавив ложкою, так шкурка на каші аж на чотири гряни й розпалась. Черк. у.
Гря́ний, а, е. Зеленый. Кажется, употребляется только в выражении: Гря́на неді́ля — зеленые святки, троицын день. На гряній неділі, на гряній неділі русалки сиділи, сорочок просили. Мет. 309.
Гря́нути, ну, неш, гл. Быстро двинуться, побежать, поехать. Ой вийду я за ворота, сюди-туди гляну: нема мого миленького, — я додому гряну. Чуб. III. 169. В мене дочка ледащиця, не ночує дома, як вечір настане, на вулицю гряне. Грин. III. 200.
Грянь, ні, ж. Раст. Lychnis chalcedonica. Вх. Пч. II. 33.
Грясти́, гряду́, де́ш, гл. 1) Быстро и с шумом бежать, ехать. Гряде четвернею коней. Волынск. г. 2) Заимствовано из церк.-слав. яз. Важно итти или ехать, шествовать, грясти. І гряде царська дружина до царя велично. К. Псал. 109.
Гря́стиця, ці, ж. — звича́йна. Раст. Dactylis glomerata. Шух. I. 20.
Гряхоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Грюкотіти. Стукотить гряхотить, кобиляча голова біжить. Рудч. Ск. II. 67.
Гу! меж. 1) Ау! А де ти? гу! сховайсь у ліс, а я в траву. Ном. № 14142. 2) Подражание гудению, напр. ветра. Вітер каже: «гу-гу-гу, сім свит продму». Ном. № 11161. Также о непрерывном звуке плача: А зозуленька як ку, так ку! а я молода, як гу, так гу! Чуб. V. 589. 3) Протяжный выкрик при песне. І-гу! Загнув батько дугу! Шевч. 187. Свекор оженився, батько утопився… І-гу!.. Шевч. 339.
Губа́, би́, ж. 1) Губа. Якби не зуби та не губи, була б душа не на дубі. Ном. № 368. Язичок мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Ном. Поцілував Бондарівну у самії губи. Закр. 100. Иногда в значении: рот. Має губу від уха до уха. Ном. № 12982 — рот до ушей. З доброї губи добре і слово. Посл. На всю гу́бу. Вполне, совершенно, сильно, очень. Реве на всю губу. Чуб. III. 382. На всю губу пан. Ном. № 1160. Гріха на всю губу. Шевч. В Галиции — ці́лою губою. Газда цілою губою. Ном. № 10101. Розпусти́ти гу́би. Много говорить, врать, сплетничать. А вони вже й розпустили губи; ех, бабська натура! Ном. Гу́бу закопи́лити: а) надуться, рассердиться; б) заважничать. Ном. № 5084. Роби́ти з губи́ халя́ву. Не исполнять обещания. Не роби з губи халяви. 2) Мн. гу́би. Грибы. А хто любить губи, губи, а я печериці. Закр. 87. Виросло незчисленно багато ріжних губ та грибів. Гн. I. 70. 3) = Губа́ня. Гол. Од. 80, 83. Ум. Гу́бка, гу́бонька, гу́бочка. Мнж. 108. Ув. Губи́ще.
Губа́ня, ні, ж. Род нагольного тулупа без рукавов. Гол. Од. 80.
Губа́нь, ня, м. Имеющий большие губы.
