воруш. Ном. № 383. Під грушею ляше та й спить. Руд. Ск. I. 175. Наказа́в на вербі́ груш. Пустяков, небылиц наговорил. Ум. Гру́шка, гру́шечка.
Груше́вий, а, е. Грушевый. Грушевий квас, грушева палиця.
Груше́вина, ни, ж. Грушевое дерево. На грушевині гніздище. Чуб. I. 122.
Гру́шечка, ки, ж. Ум. от груша.
Груши́на, ни, ж. Грушевое дерево. Волч. у.
Груши́ця, ці, ж. = Груша. Грушице моя, чом же ти не зеленая? Мет. 251. Ум. Груши́чка.
Груші́вка, ки, ж. Сорт плахти. Черниг. у.
Гру́шка, ки, ж. 1) Ум. от груша. Рудч. Ск. I. 66, 175; II. 24. 2) Раст.: а) Pyrola secunda L. Борз. у.; б) = Картопля. Вх. Пч. I. 13; в) — ди́ка. Thalictrum minus. Вх. Пч. I. 13; г) — лісова́. Purola senuola. Шух. I. 22. 3) Гру́шки да́ти. Особенным образом ударить по голове.
Грушко́вий, а, е. Грушевый. Та й на мою головоньку білий цвіт упав: вишневий, черешневий додолочку, яблучковий, грушковий на головочку. Мил. Св. 16.
Грушшя́, шя́, с. соб. Груши (деревья и плоды). О. 1861. X. 27.
Груща́ник, ка, м. Пирог с грушами. Желех.
Груща́нка, ки, ж. (Выговаривается также и грущи́нка). Род кушанья, сваренного из растертых груш. Грущинку варять з грушок, котрі перетирають через сито. МУЕ. I. 101.
Грущи́на, ни, ж. Груша, незначительная, плоховатая груша. Желех.
Гру́яти, ру́ю, єш, гл. Каркать. Ворон грує. Ой ворони чорненькі, чого ви крячете, груїте жалібненько? Морд. К. 62.
Грюзь, зі, м. Грузила из камней, привязанные внизу невода. Вас. 186.
I. Грюк, меж. для обозначения стука: стук. Стук-грюк в віконечко!
II. Грюк, ку, м. Стук, грохот. Ні стуку, ні грюку. Ном. № 8988.
Грю́кало, ла, м. и с. Сильно стучащий человек. Оцей (оце) ще мені грюкало!
Грю́кання, ня, с. Стучание, грохотание.
Грю́кати, каю, єш, гл. Стучать, грохотать. Не грюкай дверима.
Грю́кнути, ну́, неш, гл. Однокр. в. от грюкати. Стукнуть, грохнуть. Стукнули-грюкнули, мов в великий дзвін. Нп.
Грю́княва, ви, ж. Стукотня. Бісова стукнява та грюкнява. Харьк. у.
Грюко́ну́ти, ну, неш, гл. Сильно стукнуть, грохнуть. Як грюконе об стіну!
Грюкота́ти, чу́, чеш и грюкоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Грюкати. Стукотить-грюкотить, сто коней біжить.
Грюкотне́ча, чі, ж. = Грюкнява.
Грюко́тнява, ви, ж. = Грюкнява. До двору близько не можна й підійти: стукотнява, грюкотнява. Грин. I. 40.
Грявча́ти и грянча́ти, чу́, чи́ш, гл. Каркать; крякать. По цілих ночях грявчит тот пташок. Вх. Уг. 235. Качка грявчит. Вх. Уг. 235.
Гря́да, ди, ж. 1) Гряда, грядка. Ном. №№ 10957, 6420. Були в мене два городи, — тепер нема й гряди. Чуб. V. 901. Чаще в ум. форме гря́дка. 2) Остров, лежащий в плавнях, хребет острова не затопляемый водой. Браун. 51. О. 1862. V. Кух. 99. КС. 1873. I. 57. В плавнях бувають сухі гряди, на них робляться пластунські курені. О. 1862. II. 63. 3) Место, где река проходит узкое русло и волны ее подпрыгивают и плещут. Вх. Пч. II. 25. 4) Бревно, жердь в сельской хате, амбаре, ниже потолка, тянущаяся от одной стены к другой; таких жердей обыкновенно две, на них развешивают одежду, сушат белье, дрова, коноплю. Фр. Пр. 189. МУЕ. III. 46.
Гряди́на, ни, ж. Твердая земля между болотами; полоса земли, находящаяся выше поверхности по сторонам. Як дорогою їхав я зараз після великодня, то оце грядина суха, а далі улоговина — й кально. Волч. у. Отак у Чорноморії: оце грядина — сіно гарне, степове, а це улоговина — осока, очерет. Волч. у.
Гряді́ль, ля, м. = Граділь. Угор. Вас. 199.
Гря́дка, ки, ж. 1) Гряда, грядка. Сидить як морква в грядці. Ном. № 10957. Угор. Ум. Гря́дочка. Чуб. III. 121. 2) = Гряда 2. МУЕ. III. 47. 3) = Гряда 4. Шух. I. 97, 98. 4) Ряд снопов, положенных для обмолачивания. Ану, — каже, — молоти, небоже, скоріш!.. І стане у грядки, і вже так було почне вимахувать ціпом. Сим. 198. 5) Сягну́ти
