Гружа́ти, жа́ю, єш, гл. Мешать, размешивать. Вх. Лем. 405. Гружа́ти ма́сло. Делать масло. Вх. Лем. 405.
Гружде́ль, ля, м. Род гриба — груздь? Каменец. у.
Гружля́ти, ля́ю, єш, гл. Втаптывать, вдавливать. Ходя воли по озимені та й гружляють, бо земля мокра. Кам. у.
Груз, зу, м. Битый кирпич, щебень. Оклинцював її (хату), грузом набив. Г. Барв. 53.
Грузді́нь, ня, м. Род гриба. Вх. Зн. 12.
Груздь, дя́, м. Гриб: груздь, Agaricus piperatus. Чуб. V. 1183.
Грузи́ло, ла, с. Шест с железной скобой, которым рыболовы придерживают края сети у дна (при вытягивании). МУЕ. I. 46. (Добруджа).
Грузи́ти, жу́, зи́ш, гл. Истаптывать, месить ногами размягченную дождем землю. Кіньми двора та й не грузіте. Чуб. IV. 410.
Грузло, ла, с. Ком, куча. Грузли снігу. Вх. Уг. 235.
Гру́знути, ну, неш, гл. Вязнуть, увязать. Замордована скотина по саме черево грузне у багні. Стор. I. 91.
Грузо́та, ти, ж. Топкое место, трясина. Черк. у.
Грузя́вина, ни, ж. = Грузота. НВолын. у.
Гру́зь, зі, 1) Ж. = Грузота. Киев. у. 2) = Груз. Аж кара вас господня на грузь не розвалит. Федьк. 3) Густая грязь. Шух. I. 81.
Гру́зьки́й, а, е. Топкий, вязкий. Була дороженька барзо грузька. АД. II. 37. Грузьке дно в річці.
Гру́зько, нар. Топко, вязко. Ном. № 13323. Грузько йти.
Гру́к, меж. и пр. = Грюк и пр.
Груку́чий, а, е. Стучащий. МВ. III. 124.
Грулина, ни, ж. = Грулянка. В. У. 235.
Грулисько, ка, с. Место, где растет или рос картофель. Вх. Лем. 408.
Гру́ля, лі, ж. Картофель. Вх. Лем. 408.
Груляник, ка, м. = Бандурчаник. Вх. Лем. 408.
Груля́нка, ки, ж. Стебли и листья картофеля. Вх. Лем. 408.
Грульо́вина, ни, ж. = Грулянка. Вх. Уг. 235.
Груміча́ти, ча́ю, єш, гл. Сердито ворчать на кого (о человеке), побранивать. Їсть та й їсть та на нас ще грумічає, що не їмо. Грин. I. 33.
Грумоті́ти, мочу́, ти́ш, гл. = Грюкотіти. І стукотить, і грумотить, за комір вода ллється. Рудч. Чп. 88.
Грун, на, м. Холм, возвышенное место, горка. Угор. Ум. Груно́к. На грунку стояла. Гол. II. 560.
Грундаль, ля, м. Грубый человек. Вх. Уг. 235.
Грундзюва́ти, дзю́ю, єш, гл. Крепко увязывать, упаковывать.
Грундзюва́тий, а, е. 1) Узловатый. 2) Переносно: замысловатый.
Грундзьо́ваний, а, е = Грундзюватий. Не яке воно і грундзьоване, щоб шановний читець не розборсав його сам, прочитавши картку-дві в книжці. Ном. Од видав. VI.
Грунт, ту, м. 1) Надел, земля, участок земли; усадьба. Продав грунт вічними часами. Ном. № 14064. Ходім, де твій батьківський грунт. Рудч. Ск. II. 154. Грунта, великі маєтки збуває. АД. I. 95. Осіли на рангових або на магістратських та чернечих грунтах. К. ЧР. 198. 2) Почва. Там добрий грунт — усе як з води йде. 3) Основа, основание. Земля не може рушити з грунту свого. Чуб. I. 69. Слово — вітер, а письмо — грунт. Ном. № 10664. Ум. Гру́нтик.
Гру́нтик, м. Ум. от грунт.
Грунта́ля, лі, ж. Род жгута по верхнему краю четена (см. Четен), сплетенного из растений: или дерези, или Cornus sanguinea. О. 1862. V. Кух. 37.
Грунті́вка, ки, ж. Усадьба. Вона хоча й сирота, а грунтівка і хата своя і поля день п'ять. О. 1862. VIII. 7.
Грунтови́й, а́, е́. 1) Почвенный. 2) Землевладельческий.
Грунтови́ще, ща, с. = Грунтівка. Жили вони (брати) на однім батьківськім грунтовищу. Грин. I. 287.
Грунтовни́й, а́, е́. Основательный, прочный.
Грунтува́ти, ту́ю, єш, гл. Основывать. Желех. 2) Грунтовать (у художников). Желех.
Грунь, ня, м. Хребет горы. Шух. I. 1.
Груча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Грюкотіти. Грин. II. 310.
Гру́ша, ші, ж. Груша (дерево и плод). Чорте, на́ груш, тільки мене не
