Гуррика́н, ну, м. Ураган. І мов той гуррикан ширококрилий я мчусь. К. МБ. XI. 144. Тучі, що вітрами гонить-крутить гуррикан летучий. К. МБ. XI. 142.
Гурт, та́, м. 1) Стадо (о скоте). По сусідству чужі гурти і отари скрізь паслись. Стор. II. 8. 2) О людях: толпа, собрание, общество, компания. У гурті, то й смерть не страшна. Ном. № 10721. У гурті каша їсться. Ном. № 10731. Просимо до гурту. МВ. (О. 1862. III. 57). 3) О неодушевленных предметах: группа. Кожну зірку нарізно не запримітиш, а хіба тільки цілий гурт їх. Ком. Р. I. 50. 4) В гурт, до гу́рту. В одно место, вместе. Вовк, медвідь і кабан зібрались у гурт. Рудч. Ск. I. 22. Проциндрив Солопій горох і просвистав, а за горохом в гурт і жито, і пшеницю. Г. Арт. (О. 1861. III. 96). Ходім же до гурту. Стор. II. 21. 5) За гурт. Вместе. Бувайте здорові! промовив усім нам за гурт. МВ. II. 132. 6) Гурт на гурт. Всего на всего. Скільки зір гурт на гурт усіх, — цьому ще ніхто й рахуби не склав. Ком. Р. I. 49. 7) Продава́ти на гурт. Продавать оптом. Сумск. у. Ум. Гурто́к. Ном. № 10733.
Гурт, нар. Много. Употребляется преимущественно с отрицанием: не. Не гурт у мене грошей: так там який карбованець лишився. Та й дичини було не гурт то, потраплю піймати. Левиц. I. 122.
Гуртівни́к, ка́, м. Оптовый торговец. Шух. I. 271. Желех.
Гуртобра́нець, нця, м. = Гуртоправ. Поза гаєм, гаєм, гаєм зелененьким там стояли гуртобранці з своїми гуртами. Нп. Александров. у.
Гуртови́й, а́, е́. 1) Совместный, общий, коллективный. Святилась гуртова робота та чортова з'їжа. Ном. № 10733. 2) Оптовый. Гуртовий продаж. 3) Незаконнорожденный (в насмешку). Чий це хлопець? — Це гуртовий Терешко. Гуртові діти.
Гурто́к, тка́, м. Ум. от гурт.
Гурто́м, нар. 1) Совместно, общими силами. Гуртом заспівали. Шевч. 61. Піймали щуку молодці та в шаплиці гуртом до суду притаскали. Гліб. 2) Оптом. Купуйте все гуртом.
Гуртопра́в, ва, м. Гуртовщик, пастух, гонящий гурт.
Гуртопра́вця, ці, м. = Гуртоправ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Гуртува́ти, ту́ю, єш, гл. Соединять, собирать вместе, в одно общество, собрание, в одну толпу. Желех.
Гурча́ння, ня, с. Гудение, журчание.
Гурча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Гудеть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Лукаш. 81. Дощ гурчить. МВ. II. 187. 2) Ворковать. На церкві голуб гу́рче. Гол. IV. 438. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будеш гурчати, поки світа. Гн. I. 69. 4) О свинье: иметь случку. Угор.
Гуса́к, ка́, м. 1) Гусь самец. Гусак гуску кличе. Нп. 2) Язык, дыхательное горло и легкие, вместе взятые (термин мясников), ливер. Телячий гусак. 3) Ножная длинная колодка, в которую заковывают несколько человек. Ум. Гусачо́к.
Гусако́вий, а, е. Относящийся, принадлежащий гусаку 1. Гусакове пір'я.
Гуса́р, ра, м. 1) Гусар. Чуб. V. 426. 2) Род танца. Після сіх другі стругали гусаря. Мкр. Н. 30. Ум. Гуса́рик. Чуб. V. 716. 3) Гуса́ри на коні. Род детской игры. Ив. 31.
Гуса́рин, на, м. Гусар.
Гуса́рка, ки, ж. 1) Жена гусара. Шевч. 487. 2) Род теплой женской кофты. Славяносерб. у.
Гуса́рський, а, е. Гусарский. Левиц. Пов. 147.
Гусачо́к, чка́, м. Ум. от гусак.
Гу́саш, ша, м. = Сороківець. Желех. Гол. III. 431.
Гу́севки, вок, ж. мн. Гусельки. Гол. II. 57. АД. I. 36.
Гусевни́ця, ці, ж. Место, где хранят гусли. Гусовки шмарьте до гусевниці. Гол. II. 57.
Гу́сельниця, ці, ж. Гусеница. Вх. Пч. I. 6.
Гу́сельня, ні, ж. = Гусельниця. Подольск. г.
Гу́сениця, ці, ж. = Гусельниця.
Гусеня́, ня́ти, с. Гусенок. Гуси-гуси, гусенята, візьміть мене на крилята. Рудч. Ск. Ум. Гусеня́тко, гусеня́точко, гусеня́тонько.
Гу́сень, ні, ж. соб. Гусеницы. Сарана окрила ввесь Єгіпет, налізло гусені у поле. К. Псал. 241. Одколи як тепло вже стало, а гусені нема, черви зовсім так мало. Греб. 365.
