гору високую тихий вітер гучить. Гол. IV. 515. Вода гучить. МВ. (О. 1862. III. 77). Гучить з гармат стріляння людожерне. К. ЦН. 268. 2) Кричать. Вх. Зн. 12. 3) = Сварити. Вх. Зн. 39.
Гучжа́! меж. = Гуджа. Ном. № 4358.
Гучли́вий, а, е. Гудящий, жужжащий. Хрущі літають гучливі. МВ. II. 78.
Гучни́й, а́, е́. 1) Звонкий, громкий, звучный. З себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної. МВ. II. 31. 2) Веселый, шумный. Їй забажалося життя світового, гучного. Левиц. I. 339. Гучне весілля справили.
Гу́чність, ності, ж. Звучность, звонкость. Желех.
Гучні́ти, ні́ю, єш, гл. Становиться более шумным, звучным.
Гу́чно, нар. Звонко, громко, шумно. Ком. Р. II. 27. Говорить гучно. МВ. (О. 1862. III. 72). Разом усі гучно рушили. Г. Барв. 205.
Гучо́к, чка́, м. 1) Загонщик при облаве. Левч. 135. 2) Игрушка: волчок. 3) Особого рода игрушка из кости. 4) = Гупало 2. Вх. Пч. II. 8. 5) Насек. = Бурчало. Вх. Пч. I. 7. См. Гук в 3-ем знач. и след.
Гуш, (ша, м.?). Шишка (на теле): зоб. Желех. Гуцул. (В. Дорошенко).
Гу́шматок, тка, м. Освобожденные от кострики волокна конопли. Шух. I. 147.
Гушува́тий, а, е. Покрытый шишками (на теле). Желех. Зобастый. Гуцул. (В. Дорошенко).
Гущ, щі, ж. = Гуща 2. Вх. Лем. 406.
Гу́ща, щі, ж. 1) Гуща, подонки, осадок. Там тільки на денці… гуща зосталась. Рудч. Ск. II. 205. 2) Чаща, густое место. Де ліси і гущі — прорубували просіки. Стор. II. 123. 3) І він у ту гу́щу. И он туда вмешался. Г. Барв. 336.
Гуща́вина, ни, ж. Чаща, густо заросшее место. Левиц. I. 374.
Гущавник, ка, м. = Гущак. Вх. Зн. 13.
Гуща́к, ка, м. Кусты, густой кустарник. НВолын. у.
Гущики́, ків, м. мн. Чаща лесная. Несе у ліс, у гущики. Гн. II. 111.
Гущиня́, ні́, ж. = Гущавина. Рудч. Ск. I. 133.
Гущо́вина, ни, ж. = Гущавина. Драг. 184. МВ. I. 157. У гущовині зеленій зникне. МВ. I. 18.
